Мені бабуся відповіла: це автограф знаменитого Всеволода Нестайка! Він письменник. Його сміх і гнучкий розум лунають на цій планеті майже вісімдесят років.
А я відразу сказав: нуж-бо йому 80 років, а мені 8! І різниця між нами всього один нуль!
- А оцю книгу, - продовжила бабуся, - мені подарував його товариш і письменник Еміль Семенович Кaганов. Він раніше викладав у нашій школі малювання, а також писав про усілякі витівки школярів. Тож читай і насолоджуйся!
Я почав гортати сторінки. І так зачитався, що забув усе на світі. Так мені було цікаво! Наступного дня я зробив плювачку, як оті хлопці з книжки і жбурляв в однокласників паперовими кульками. В кого попадав - той розгортав кульку і читаючи сміявся. Бо там була записка (це - муха Цеце), або (я коза-дереза)…
На другий день ми на уроці фізкультури грали у футбол. Я згадав героїв книги і запропонував ділитися на команди так: мати - бати, що вам дати: яблуко чи грушу. Такий веселий розрахунок пробудив апетит до футболу. Грали ми дружньо. Було дуже кумедно.
Ось такі пригоди трапились у мене завдяки цій книзі з автографом Всеволода Зіновійовича Нестайка. Моє вітання йому з ювілеєм і найкращі побажання!
Учень 3-го «б» класу школи №131 м. Києва Артем Неділько.