У цей період поширюються ідеї пізнання світу й самопізнання людини, вільнодумство й антикріпосницькі настрої. В умовах суспільних катаклізмів, утисків, заборон волевияву нації та особистості набуває поширення дух вільнодумства, прагнення зберегти національне обличчя, власну творчу індивідуальність. Ідея національної специфіки літератури, вільного вияву творчих здібностей індивіда отримує загальне визнання й поширення. Це був час появи після письменнника-філософа Григорія Сковороди на новому історичному етапі життя України епохальної постаті для національкої культури, літератури — Івана Петровича Котляревського, зокрема його знаменитої "Енеїди".
З благословення І. Котляревського українська література і мовою, і способом вислову, і героями стає ближчою до реального життя народу, відтворює його душу, думки, ідеали, прагнення, потреби. Життя народу в його розмаїтості стає предметом художнього зображення в нашому письменстві.
