УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
1 У містечку Богуславку Каньовського пана
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
2 Ой в містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сива голубка.
3 Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував.
4 "Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!"
5 Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
"Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!"
6 Ой тікала Бондарівна з високого мосту;
Сама вона хорошая, хорошого зросту.
7 Ой тікала Бондарівна помежи домами,
А за нею два жовніри з голими шаблями,
8 А на тій [на] Бондарівні червонії стрічки —
Куди вели Бондарівну, — скрізь криваві річки.
9 А на тії Бондарівні червона спідниця —
Де стояла Бондарівна, — кривава криниця.
10 Ой повели Бондарівну помежи крамниці, —
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці.
11 "Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?"
12 "Ой волю я, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!"
13 Ой як тільки Бондарівна та цеє сказала,
Ой вистрелив пан Каньовський Бондарівна впала...
14 "Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати:
Нехай іде свою дочку на смерть наряджати."
15 Ой посунув пан Каньовський по столу таляри:
"Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!
16 Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, —
Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!"
17 Ой вдарився старий Бондар в стіну головою:
"Дочко ж моя, Бондарівно, пропав я з тобою!"
18 Ой поклали Бондарівну на тисову лавку,
Доки сказав пан Каньовський викопати ямку.
19 Лежить, лежить Бондарівна сутки ще й годину,
Поки сказав пан Каньовський зробить домовину.
20 Ой вдарили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!
