СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Дмитро Білоус

ЗВЕРТАННЯ

Скільки є в нас, любі друзі,

для звертання ніжних слів —

і до тата, й до матусі,

до бабусь і дідусів!

І татусю, й мамцю, й нене,

і дідусю, й бабцю теж,

миле, ніжне, сокровенне —

як ще краще назовеш?

А Федько звертання творить

так, що душу виверта:

замість "мамо" — "ма" говорить,

замість "тату" каже "та"!

В школі Беллу — " Бе" гукає,

а Меланю кличе "Ме"!

Леле! Школу оглашає

белькотіння лиш саме.

Учня він імення знає,

та не встигне підійти,

як за ґудзика хапає

і вигукує — Ей ти!

Дома: — Ба-а! — кричить бабусі.

(Ліньки повністю назвать).

Як ви думаєте, друзі,

що йому на це сказать?

Мабуть, треба щось кумекать,

бо інакше мимохіть

будем тільки бекать-мекать

там, де треба говорить!