СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Леся Українка

ВЕЧІРНЯ ГОДИНА

(Коханій мамі)

Уже скотилося із кеба сонце,

Заглянув місяць в моє віконце.

Вже засвітилися у небі зорі,

усе заснуло, заснуло й горе.

Вийду в садочок та погуляю,

при місяченьку та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо, —

в таку годину забудеш про лихо!

Кругом садочки, біленькі хати,

і соловейка в гаю чувати.

Ой, чи так красно в якій країні,

як тут на нашій рідній Волині!

Ніч обгорнула біленькі хати,

немов маленьких діточок мати,

вітрець весняний тихенько дише,

немов діточок до сну колише.