ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ
НАРОДНІ КАЗКИ
НАЗВАНИЙ БАТЬКО1
(Українська народна казка)
Зосталися три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися2. Ідуть та й думають: "Коли б натрапити на доброго хазяїна!" А йде дід старий, борода біла. Зустрів братів та й питає:
— Куди це ви, дітки, йдете?
А вони кажуть:
— Найматися.
— Хіба в вас свого хазяйства нема?
— Нема,— кажуть. — Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька його мали б.
Тоді дід і каже:
— Добре. Коли так, то будьте ви мені сини, а я вам батько. Слухайтесь мене, то я з вас людей пороблю3, навчу, як жити, з правдою не розминаючись4.
Згодилися вони та й пішли з тим дідом. Ідуть темними лісами, широкими полями... Ідуть та йдуть, коли бачать, аж стоїть така хатка, чепурна5, біленька, у вишневому садку, квітками обсаджена. Вибігає з хати дівчина така гарна, що сама, як квіточка. Глянув на неї старший брат та й каже:
— Коли б мені цю дівчину посватати, та ще щоб були в мене воли та корови!
А дід-батько й каже:
— Добре, ходім сватати. Буде тобі дівчина, будуть у тебе воли й корови. Живи щасливо, та тільки за правду не забувай.
Ото вони тоді пішли сватати ту дівчину. Висватали, відгуляли весілля, і ото вже старший брат хазяїном став і в тій хаті жити зостався.
Ідуть вони далі — вже втрьох. Коли знову стоїть хата гарна, а коло неї млин і ставочок, і дівчина хороша щось робить коло хати — така працьовита. То підстарший брат тільки глянув та й каже:
— Коли б мені ту дівчину за себе взяти6, та ще коли б млин і ставочок, то я б у млині сидів та й хліб мав би, поки мого віку.
А дід-батько й каже:
— Добре, синку, так і буде!
Зараз вони пішли в тую хату, посватали дівчину, вже підстарший брат до тієї дівчини в прийми пристає7. Відгуляли весілля, тоді й каже дід-батько:
— Ну, синку, тепер живи щасливо, та гляди — за правду ніколи не забувай!
Та й пішли собі вже вдвох: дід-батько та найменший син. Ідуть, коли бачать — хатка вбога стоїть, і дівчина виходить з хати дуже гарна, як зірочка ясна, а бідна така, що лата на латі8. То найменший брат і каже:
— Коли б мені з цією дівчиною одружитися, то робили б ми, і хліб у нас був би, то не забули б ми і про вбогих людей: і самі б їли, і людей наділяли б9.
То дід-батько й каже:
— Добре, синку, так і буде. Гляди ж тільки, правди не забувай!
Оженив і цього та й пішов собі по світу.
А три брати живуть. Старший брат так забагатів, що вже будинки собі помурував, червінці складає та тільки про те й думає, як би то йому тих червінців10 найбільше настягати11, а щоб убогому чоловікові допомогти, то того й не згадуй — дуже скупий був. Середній брат теж забагатів. Стали на його наймити робити, а сам він тільки лежить, їсть, п’є та порядок дає. Найменший так собі живе: коли що дома є, то й з людьми поділиться, а як нема, то й так собі проживе.
Ото пішов дід-батько по світу... Пішов, а тоді вертається — подивитися, як-то його сини живуть та з правдою не розминаються.
Приходить до найстаршого брата старцем12 убогим... Той ходить по двору... Він кланяється, каже:
— Якби ваша ласка подати мені шматок хліба.
А той каже:
— Ге, не такий старий. Схочеш, то заробиш,— я сам недавно на ноги зіп’явся13.
А в нього добра такого, що страх14. Будинки муровані, стоги, стодоли, товару повні обори, комори добра повні, гроші. А шматка хліба не дав...
Пішов той дід. Одійшов так, може, з версту15, став, оглянувся назад, на ту господу та на те добро,— так усе добро і запалало...
Пішов він тоді до середнього брата. Приходить, а в того і млинок, і ставок, і хазяйствечко гарне. І сам він у млині сидить.
От дід уклонився низенько та й каже:
— Дай, чоловіче добрий, хоч трохи борошна: я вбогий чоловік, не маю чого з’їсти.
— Шкода,— каже,— я ще й собі не намолов. Багато вас тут таких вештається!
Пішов дід... Одійшов трохи, оглянувся — так і обхопило той млин полум’ям.
Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невелика, тільки чистенька. Прийшов дідок та такий уже зробився обшарпаний, обідраний.
— Дайте,— каже,— хоч шматочок хліба.
То той чоловік:
— Ідіть,— каже,— дідусю, в хату, там вас нагодують.
Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обідраний, пожаліла його, пішла в комору, внесла одежу, дала йому. Надів він... Та як надівав, вона глянула, аж у нього на грудях така рана велика, така страшна!..
Посадила вона його за стіл, нагодувала, напоїла...16 А тоді чоловік питає:
— Скажіть мені, дідусю, а від чого у вас рана на грудях?
— А це,— каже,— така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде. Тільки мені день і зосталося жити.
— Оце лихо! — каже жінка.— І немає на неї ніяких ліків?
— Є,— каже дід,—- та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен може.
Тоді чоловік:
— А чому ж не дати? Аби міг. Кажіть, які.
— Та такі,— каже дід,— як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату та все його добро згорить, то тоді взяти того попелу та й затоптати17 мені рану, то так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив?
Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки:
— А як, жінко, думаєш?
— Та так,— каже жінка,— що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже йому другого життя не буде.
— Ну, коли так,— каже чоловік,— то винось дітей з хати.
Повиносили вони дітей, самі повиходили... Глянув чоловік на хату — жалко йому стало добра! А людину ще більше жалко! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум’ям і взялася — де й ділась18. А замість неї постала інша хата, така гарна та пишна.
А дід стоїть та тільки всміхається.
— Бачу,— каже,— сину, що з вас трьох тільки ти сам не розминувся з правдою. Живи ж щасливо!
Тут одразу пізнав чоловік цей свого названого батька-діда. Кинувся до нього, аж його вже й нема, бо то не дід був, а Правда людська.
1 Названий батько — нерідний батько. 2 Найматися — працювати у чужих людей за їжу чи невеликі гроші. 3 ..Я з вас людей пороблю... — виведу вас у люди, виховаю чесними й порядними людьми. 4 Жити, з правдою не розминаючись — жити чесно. 5 Чепурний — охайний, чистий. 6 Дівчину за себе взяти — тут: з дівчиною одружитися. 7 В прийми приставати — одружитися, жити в родині дружини. 8 Лата на латі — дуже бідний (одяг), з латками. 9 Наділяти (людей) — тут: ділитися з людьми, допомагати їм. 10 Червінці — тут: гроші; червінець монета, що використовувалась в Україні з XVIII ст. 11 Настягати — тут: назбирати. 12 Старець — старий чоловік; жебрак. 13 На ноги зіп’ятися — розбагатіти, стати господарем. 14 Добра такого, що страх — багато всякого добра. 15 Верста — те саме, що верства, давня назва міри великих відстаней, що становила 1 кілометр і 6 метрів. 16 Напоїти — дати пити. 17 Затоптати — тут: помазати, помастити (про рану). 18 Де й дітися — зникнути.
1. Хто є головним персонажем казки "Названий батько"? Чому дідуся названо батьком? (Знайдіть це місце в тексті). 2. Про що запитав дідусь у братів і що їм пообіцяв? Яку умову поставив дідусь перед братами? 3. Якими були бажання у старшого брата? (Знайдіть у тексті казки і прочитайте). 4. Що відповів дідусь? Яку умову він поставив перед старшим братом, якщо здійсниться його бажання? 5. Якими були бажання підстаршого (меншого від старшого) та найменшого братів? 6. Як жив кожен з братів? (Зачитайте з тексту). 7. Розкажіть про зустріч названого батька з братами. 8. Від чого в дідуся на грудях була рана і як можна було її вилікувати? 9. Що вирішили зробити найменший брат з жінкою, щоб допомогти дідусеві? Як вони міркували? (Зачитайте ці слова з тексту). 10. Кого упізнав у дідусеві найменший брат? Ким був дід насправді? 11. Що вас найбільше вразило у цій казці? Чому? 12. Які персонажі казки "Названий батько" є позитивними, а які — негативними? Хто з них викликає особливу повагу і чому? 13. Що потрібно засуджувати в діях персонажів? 14. Чому слово "Правда" написане в тексті казки з великої літери? 15. Що в казці реальне, а що вигадане? Чи зустрічали ви таких "братів"? Чи немає їх серед ваших знайомих?
ВПРАВИ і ЗАВДАННЯ
I. Прочитайте казку "Названий батько", поділіть її на частини за таким планом: 1. Зустріч братів зі старим дідусем — названим батьком. 2. Наказ названого батька. 3. Зустрічі названого батька з синами. 4. Нагорода найменшому братові за те, що він чинить по правді.
II. Як ви розумієте вислови: "дід-батько", "я з вас людей пороблю", "жити, не розминаючись з правдою", "старший брат", "підстарший брат", "найменший брат", "поки мого віку", "не забувати про вбогих людей", "на ноги зіп’ятися", "а в нього добра такого, що страх"?
III. Що означають слова та вирази "стіг", "товар", "обора", "комора", "господа", "верста", "млин охопило полум’я", "виявити милосердя"? Знайдіть їх у тексті.
IV. Доберіть слова, близькі за значенням, до слів "хороша" (про дівчину), "вбогий" (про людину).
V. Знайдіть у тексті порівняння, що характеризують дівчину.
VI. Утворіть звичайну, більш поширену, форму від слів "хазяйствечко", "ставочок", "низенько", "біленький".
VII. Доберіть до українських прислів’їв і приказок відповідники з рідної мови: "Вірний приятель — то найбільший скарб", "Хто багатий, той не любить дати", "Що мали, тим і приймали", "Правда суду не боїться", "Правда і в морі не втоне, і в вогні не згорить".
VIII. Перекладіть речення рідною мовою: 1. Зосталися три брати сиротами. 2. Ішли брати темними лісами, широкими полями.
3. Живи щасливо, та тільки за правду не забувай!
