ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ

Пісні літнього циклу

Жниварські пісні

Під час жнив селяни співали величальних пісень, висловлюючи вдячність природі за врожай: ці пісні називають жниварськими. День закінчення жнив перетворювався на свято завершення польових робіт. Воно супроводжувалося цікавими дійствами й піснями. Женці залишали в полі жито, яке називали бородою. Дівчата сплітали вінок із жита чи пшениці, уплітали в нього маки, волошки, калину, одягали його на найкращу жницю, і вона в парі з хлопцем, який ніс останній сніп, ішла на чолі громади до двору хазяїна. Дорогою співали пісень, якими вшановували обжинковий вінок. Потім дівчина передавала його в руки хазяїну, а громада просила за нього викуп. Після викупу господар запрошував женців до хати, де пригощав гостей усілякими стравами, а вінок вішав на стіні, де він зберігався до осені, щоб з його зерна розпочати сівбу озимини.

МАЯЛО ЖИТЕЧКО, МАЯЛО

Маяло житечко, маяло.

Як у полі стояло.

А тепер не буде маяти.

А буде в стодолі4 лежати.

До межі, женчики5, до межі,

Бо мої пиріжечки у діжі.

1   Якби-м — якби я.

2   ’го — його.

3   Маяти — коливатися від вітру.

4   Стодола — приміщення для зберігання сіна

5   Женчик — жнець.

До краю, женчики, до краю.

То я вам пиріжечка покраю.

Котився віночок по полю.

Просився у женчиків додому:

—   Возьміте мене, женчики, з собою

Та занесіть мене до господаря в стодолу,

Бо я вже в чистім полі набувся.

Буйного вітречку начувся,

Од ясного сонечка нагрівся.

А дрібного дощику напився:

Нехай же я у стодолі одпочину,

Поки вивезуть знову на ниву.