ПРИРОДА І РОМАНТИКА

Всеволод НЕСТАЙКО (народився 1930р.)

Всеволод Зіновійович Нестайко — майстер пригодницького жанру. Його творами захоплюються не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Твір письменника «Тореадори з Васюківки» перекладено багатьма мовами світу. 1979 р. рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури ця книжка внесена до Особливого почесного списку Г. К. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. З уривками цієї надзвичайно цікавої книжки ви сьогодні ознайомитеся. Однак перед цим вам варто прочитати спогади В. Нестайка про своє дитинство. Напевно, у деяких з них ви впізнаєте себе!

«Усе своє свідоме життя я прожив у Києві. Знаю його й у далекі довоєнні часи, і в страшну годину лихоліття — у роки фашистської окупації, і вщасливу мить звільнення. І в тяжкі роки відбудови, і в наш час...

Коли я був маленьким хлопчиком, страшенно хотів якнайшвидше вирости й стати великим, дорослим. Може, тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний. Мене дражнили "Море горить!”, “Пожежна команда'’. А ще в класі мене називали Рудий Африканський їжачок. Чому, спитаєте, їжачок? А тому, що руде волосся на моїй голові стирчало, як голки в їжачка. А прозвав мене так Філя Шпиндель. Було це на уроці географії. коли ми проходили Африку.

Коротше кажучи, я страшенно хотів якнайшвидше вирости. І така мене брала нетерплячка, така нетерплячка, що я вам розказати не можу! Я годинами стояв і мокнув під дощем, підставляючи зливі свою руду довірливу голову, бо мій сусіда й приятель Вітасик Дяченко запевняв, що від дощу швидше ростуть. Він нещодавно переїхав до Києва із села й уособлював для мене народну мудрість. А мама лише дивувалася, чого це я повсякчас шморгаю носом...»

Спогади В. Нестайка про дитинство напрочуд яскраві: він розповідає про давні події так, ніби вони сталися вчора.

«Про нічні польоти я розказував мамі (не згадуючи, звичайно, з ким літав). І мама сказала, що коли дітям сниться, ніби вони літають, то це означає, що вони ростуть.

Отже, люди ростуть уві сні. Отже, що більше спати, то швидше виростеш! І я почав лягати спати... о сьомій годині вечора. Скільки отого золотого, неповторного часу дитинства я ось так проспав!

У сні. нетерплячці я не зогледівся. як несподівано виріс. Витягнувся майже під два метри, і ото дивина — перестав бути рудим. І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, бо дитинство — найпрекрасніша. найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад — у дитинство. Та немає в часу дороги назад. Час іде тільки вперед...»