Я І СВІТ

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913)

ТИША МОРСЬКА

В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

Певне, се країна світла

Та злотистої блакиті.

Певне, тут не чули зроду,

Що бува негода в світі!

Тиша в морі... ледве-ледве

Колихає море хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем, -

В’ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем,

Стиха весла підіймає,

І здається, що з весельця

Щире золото спадає.

Як би я тепер хотіла

У мале човенце сісти

І далеко на схід сонця

Золотим шляхом поплисти!

Попливла б я на схід сонця,

А від сходу до заходу,

Тим шляхом, що проложило

Ясне сонце через воду.

Не страшні для мене вітри,

Ні підводнії каміння, -

Я про них би й не згадала

В краю вічного проміння.

1. Прочитай уголос вірш. Які твої перші враження від нього?

2. Які почуття, на твою думку, передає поетеса в цьому вірші? Зачитай ті слова, які це засвідчують.

3. Назви художні засоби, ужиті у віршах Лесі Українки. Як вони вплинули на твоє сприйняття поетичних образів?

4. Чи існує край «вічного проміння»? Чи варто прагнути до нього?

5. Зачитай ті рядки вірша, у яких поетеса каже про свою сміливість і неабияку мужність. Яка, по-твоєму, головна думка твору?

-   Я знаю відомості про дитинство Лесі Українки, її мужність, талановитість.

-   Я можу пояснити мотив глибокого родинного зв’язку дитини з батьками.

-   Я вмію характеризувати образ ліричної героїні, можу висловлювати власні роздуми про неї.

-   Я знаю напам’ять вірш «Як дитиною, бувало...».