ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

ПІСНІ ЛІТНЬОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ

МАЯЛО ЖИТЕЧКО, МАЯЛО

Маяло житечко, маяло1,

Яку полі стояло,

А тепер не буде маяти,

А буде в стодолі2 лежати.

До межі, женчики3, до межі.

Бо мої пиріжечки у діжі.

До краю, женчики, до краю.

То я вам пиріжечка покраю.

Котився віночок по полю,

Просився у женчиків додому:

Возьміте мене, женчики, з собою

Та занесіть мене до господаря в стодолу,

Бо я вже в чистім полі набувся,

Буйного вітречку начувся,

Од ясного сонечка нагрівся.

А дрібного дощику напився:

Нехай же я у стодолі одпочину,

Поки вивезуть знову на ниву.