КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА

Микола Вінграновський (1936-2004)

ГРІМ

Була гроза, і грім гримів,

він так любив гриміти,

що аж тремтів, що аж горів

на трави і на квіти.

Грім жив у хмарі, і згори

він бачив, хто що хоче:

налив грозою грім яри,

умив озерам очі.

А потім хмару опустив

на сад наш на щасливий

і натрусив зі сливи слив,

щоб легше було сливі.

Та тут до грому навздогін

заговорила груша:

“Трусніть і грушу, дядьку

грім, бо важко мені дуже...”

І дядько грім сказав собі:

“Потрушу я і грушу.

Бо небеса вже голубі

я покидати мушу”.

Вправи і завданян

1.     Прочитайте виразно вірш. Зверніть увагу на повторення звуків, що відтворюють картину грози (грім, шум вітру).

2.       Опишіть, яким у вашій уяві постає грім?

3.       Схарактеризуйте мовні особливості вірша, поясніть вирази:

налив грозою грім яри, умив озерам очі, заговорила груша, дядьку грім, потрушу я і грушу, і натрусив зі сливи слив.

4.       Знайдіть у тексті елементи фантастики.