КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА

ОСІННІЙ ЦИКЛ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ поезії

ПІСЕНЬКА ЖИТНЬОГО ВІНОЧКА

У полі доріженька бита1 —

котиться віночок із жита.

Котиться віночок по полю,

проситься хазяїну в стодолу2:

—      Пускай, хазяїне, в стодолу,

вже я набувся на полю,

вже я на полю набувся,

буйного вітру начувся,

дрібненьким дощем вмився,

ранньої роси напився...

Я там недовго полежу —

знову на поле побіжу.

1 Битий — протоптаний.

 2 Стодола — приміщення, де зберігають сіно і снопи.

Там у полі криниченька,

навколо пшениченька.

Там женчики жали,

золоті серпи мали,

срібнії юрочки1,

що в’язали снопочки.

Добрії були женці —

дівчата й молодиці.

Дівчата — косаті2,

а хлопці — вусаті,

молодиці — білолиці.

Що? Коли? Чому? Як?

1. До якого періоду жнив належить “Пісенька житнього віночка"? 2. Якими ви уявляєте женців, що повертаються з поля? 3. Проаналізуйте слова віночка. 4. Поясніть вирази у тексті пісні: гам женчики жали, золоті серпи мали; буйного вітру начувся; дрібненьким дощем вмився (про віночок).

Вправи і завдання

1. Складіть твір-розповідь, використовуючи слова і словосполучення: свято першого снопа, обжинки, жниварі, плести віночки, освячувати хліб, новий урожай, “борода”.

2.  Які форми слова жнець вживаються у тексті пісні? Поясніть їх.

3.  Провідміняйте слово білолиций разом з іменником у всіх відмінках (білолиций парубок, білолиця дівчина, дитя білолице, білолиці молодиці).

4.  Проаналізуйте народні прислів’я та приказки, пов’язані з осінню:

¦ Восени сонце світить, та не гріє.

¦ Осінь сумна, а жити весело.

¦ Восени і курчата курми будуть.

¦ Восени і горобець багатий.

¦ На Іллі до обіду — літо, а після обіду — осінь.

¦ Не той хліб, що в полі, а той, що в коморі.

5.  Розгляньте репродукції картин, вміщені на с. 29. Розкажіть про те, які відчуття вопи у вас викликають.

1 Юрочки — інструменти для в’язання снопів. 2 Косата (дівчина) — тобто з заплетеними косами.

ДЛИ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

ЖАЛИ ЖЕНЧИКИ, ЖАЛИ

Жали женчики, жали,

серпики поламали,

серпики золоти,

женчики молодії.

Сніп буде на причинок,

сплетемо з нього вінок.

Котився віночок по полю,

час нам, женчики, додому.

Оце ж тобі, борода,

хліб, сіль, вода.

Добра нивонька була,

сто кіп жита вродила.

Наше село веселе —

ми віночок несемо.

Не з золота — з яриці,

з       озимої пшениці.

ЗОЛОТІЇ СЕРПИКИ БРЯЖЧАЛИ

Золотії серпики бряжчали,

поки сього жита дожали;

тепер вже не будуть бряжчати,

а будуть в коморі лежати.

ЗАГАДКА

Лежить мужичок у золотім піджаці,

підперезаний, та не поясом;

не підіймеш — сам не встане.

(Сніп)