Розділ 2 «СЛОВО — НАЧЕ ПТАХ, НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАМИ»: УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Міфи давніх слов'ян

 Міф — це вигадана оповідь про створення світу, про богів і могутніх героїв. У міфи вірили цілі покоління людей, які жили колись у певній місцевості або країні. Так, відомі давньогрецькі, давньоєгипетські та чимало інших міфів.

Наші предки вірили в те, що природа жива і сповнена чудес. Давні слов'яни були впевнені в тому, що всім на світі керують боги. Найстаршим богам підкорялися інші боги. Ще в міфах давніх слов'ян розповідалося про домовиків і відьом, мавок, лісовиків і водяників.

Ці міфи — безцінне свідоцтво про вірування наших далеких предків, їхнє уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому.

Прочитай мовчки. Знайди нову для себе інформацію.

Сокіл-Род

На початку була Пітьма — вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки — Морок. Густа, холодна і безконечна Ніч. А її пронизувало Око.

Звідки летіло воно? І — куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно?

Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність.

Око, пролетівши чорне безмежжя упродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю Пітьми, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту- пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл.

Його золотаве пір’я осяяло непроникну Ніч.

4klas_4.files/image038.jpg

Сокіл розправив крила і кружляв над Оком.

І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед Мороку.

І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.

І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.

Тоді Сокіл сів між квітами і став глибоку думу думати.

 Красивий міф! У ньому багато яскравих і влучних слів, які допомагають уявити те, про що йдеться: вічну та безмежну Пітьму, холодну та безконечну ніч, чисту-пречисту Росинку. Чимось нагадує спокійну пісню.

Знайди відповідь у тексті. Чому одного разу Око спинилося? Звідки виникли квіти, трави?

Прадуб

Довго думу свою думав Сокіл. Тьма часу минула.

І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб.

І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили молодильні яблука — плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.

Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: «Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ».

Про які чудеса розповідається в міфі «Прадуб»?

Білобог і Чорнобог

І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род.

І довго-довго думу думав. І зніс він два яйця: Біле і Чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.

Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: «Зупиніться!».

І лебеді перестали битися.

І сказав Сокіл: «Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба».

Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися на людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся — русяве, очі — блакитні, а в другого все було чорне — і шкіра, і волосся, і очі.

І сказав Сокіл їм: «Зірвіть з дерева по яблуку і з’їжте їх».

З’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.

І сказав їм Сокіл: «Тепер ви невмирущі боги».

І вклонилися йому велетні.

І сказав Сокіл білошкірому: «Ти є Білобог. Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому».

І сказав Сокіл чорношкірому: «Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній».

І сказав він обом: «Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси — без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому».

Як Сокіл створив Білобога та Чорнобога? Що він сказав кожному з них? Що Сокіл сказав обом богам?