З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
СВІТ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК
Ти вже знаєш, що народна казка - це витвір фантазії багатьох людей. А от літературні казки належать конкретним авторам. Зазвичай герої та події, про які йдеться в цих творах, вигадані письменником-казкарем. Однак досить часто основою авторської казки є народна. Літературна казка може бути не лише прозовою, а й віршованою.
• Розглянь малюнок на с. 30. У костюми яких казкових героїв одягнені діти? Хто автори цих казок?
• Чи знаєш ти, де живуть казки? Прочитай, яку відповідь дав на це запитання англійський письменник Доналд Біссет у творі зі збірки «Тигр, якого звали просто Тигр».
ТИГР І АВТОР
— Ой лишенько! Якщо мені зараз не розкажуть кілька казок, то я вже ніколи не одужаю. Поглянь, як я змарнів! — сказав Тигр.
— Бідолаха! Ось я піду до м’ясника і куплю тобі кісток, — мовив автор.
— Я не люблю кісток! Я ж їм тільки слова і змарнів через те, що мені вже давно ніхто нічого не розповідав. Розкажи мені казочку, будь ласка. Зрештою, ти ж це вмієш — розповідати й писати казочки. Це називається бути письменником, правда?
— Ох, Тигре! То це ти? — здивувався автор цієї книжки. — Ти так схуд, що я тебе й не впізнав. — На радощах вони міцно обнялися. — Але ж я розповів тобі цілих дві книжки казок! Заходь, попоїси що-небудь.
— Казку!
— О так, звичайно! Хоч не знаю, чи зможу я ще щось придумати.
— Будь ласка, придумай! — сказав Тигр. — Тільки щоб цікаве, бо від нудних казок я можу померти.
— Ну, добре. Досить. Я подумаю, може, й розповім тобі ще якусь казочку.
— Кілька! — сказав Тигр.
— Гаразд, ходімо до кімнати.
Вони увійшли до помешкання, й автор надовго задумався. Тигр почав дерти лапами підлогу й кашляти від нетерплячки.
— Гм... — промовив автор. — А ти знаєш, де живуть казки?
— Це — як які.
— Ну... хоч би чарівні!
— Не знаю, — сказав Тигр.
— А я знаю. Вони живуть у казковій країні.
— І можна її побачити?
Автор подивився у вікно. Надворі смеркало. У шибці відбивалася свічка, що стояла на столі в письменника. За вікном було туманно й таємничо. Високо в небі сяяв блідий місяць. Здавалося, ніби там, за вікном, тече річка, а над нею здіймається величезна кам’яна арка1 мосту. З-за мосту пливло примарне світло.
— Ось тобі країна казок, — мовив автор. — Там живе фантазія. Ходімо, Тигре. Скоро ти почуєш безліч казок.
Вони вийшли з будинку, але темрява вже розтанула, і міст зник.
— Ой лишенько! — сказав Тигр.
— Слухай, за мостом, недалеко звідси, на пагорбку росте дерево. Вітерець шелестить його листям і приносить йому казки зблизька і здалека. Від морських чайок із самітних островів, з лісів і з міст, де ввечері біля каменів сидять хлопчики та дівчатка й слухають казки.
— Дерева не вміють говорити.
— Не певен, що це так. Може, й уміють. До того ж під деревом живе слон. У нього величезні вуха, і він чує всі казки, які вітер приносить до дерева. А в дуплі на дереві живе пугач2. Він майстер оповідати казки! Дивиться собі на хмари, що, пропливаючи в небі, набирають дивовижних форм, і складає про це казки.
— А слон і пугач розкажуть мені їх, щоб я став ситенький і гарненький?
— Гадаю, що так. Ходімо!
— Згода!
І Тигр з автором пішли.
Переклад Олени Матвієнко
• Якою ти уявляєш країну казок? Спробуй скласти казку для Тигра.
1 Арка — тут: перекриття у формі дуги, що з’єднує підпори мостів, два суміжних будинки тощо.
2Пугач — сова.