З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА

КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ

СИНЯ СВИТА1 НАВИВОРІТ ПОШИТА

Білоруська казка

Жив-був цар-чарівник. Кинув він поклик по всьому царству: «Хто сховається від мене, тому півцарства віддаю».

Знайшовся такий охочий — Синя Свита Навиворіт Пошита. Приходить він до царя-чарівника.

1 Свита — старовинний верхній довгий одяг з грубого полотна.

—  Я, — каже, — беруся сховатись так, що ти мене не знайдеш.

—  Гаразд, — каже цар. — Коли сховаєшся — півцарства тобі, а ні — голова з плечей. Розпишись.

Розписався Синя Свита і взявся ховатись. Перед царем стояв славним козаком, по двору біг чорним соболем, під ворота ліз білим горностаєм, по полю біг сірим зайцем.

Як бігти, то бігти — забіг у тридев’яте царство. А в тім царстві був дуже великий луг. Прибіг він на той луг і обернувся на три квітки різних кольорів.

• Ти вже знаєш, що в народних казках часто використовуються повтори. Є вони і в цьому творі. Читай уважно й, побачивши крапки (...), продовжуй речення самостійно.

Наступного дня цар устав, заглянув до своєї чарівної книжки й каже:

—  Переді мною стояв славним козаком, подвір’ям біг... Забіг на великий луг у тридев’яте царство й обернувся на три квітки.

Покликав цар слуг, наказав їм піти в те царство і принести з великого лугу три квітки різних кольорів.

Пішли слуги. Довго йшли чи не довго, але дісталися до великого лугу, зірвали ті квітки, загорнули в хусточку і принесли цареві.

Цар розгорнув хусточку й сміється:

—  А що, Синя Свито, чи сховався ти од мене?

Синя Свита обернувся на людину й каже цареві:

—  Дозволь сховатися ще раз.

Цар дозволив.

Синя Свита Навиворіт Пошита перед царем стояв... А в тім царстві є таке болото, що зверху мох, а знизу озеро. Зайшов він у мох, обернувся на рибу-окуня, зарився на самісіньке дно озера і причаївся там.

Вранці цар устав, заглянув до своєї чарівної книжки й каже:

—   Переді мною стояв славним козаком, подвір’ям біг... Забіг за тридев’ять земель, у тридесяте царство, обернувся на рибу-окуня і сховався у моховому болоті!

Наказав цар своїм слугам бігти у тридесяте царство, очистити мохове болото і зловити там окуня.

Слуги так і зробили: очистили болото, закинули неводи й зловили окуня. Загорнули його в хусточку, принесли цареві.

—   Ну що, Синя Свито Навиворіт Пошита, чи сховався ти од мене вдруге? — сміється цар.

Синя Свита обернувся на людину й каже:

—   Дозволь, царю, сховатися ще раз.

Цар дозволив.

Синя Свита перед царем стояв славним... Як бігти, то бігти — забіг у тридесяте царство, де росте такий дуб, що коріння в землі, а верховіття в небі. Виліз він на дуба, обернувся на голку, зашився під кору.

Прилетіла на дуб пташка Нагай, почула нюхом, що під корою сидить людина, та й питає:

—   А чого ти сюди заліз?

—   Та от, узявся я від царя-чарівника сховатись, а ніяк не вдається, — каже Синя Свита.

—   Хочеш, я тебе сховаю.

—  Сховай, добра пташко. Вік тобі дякуватиму.

Пташка Нагай обернула його на пір’їнку, взяла під

крило, до царського палацу занесла й поклала сонному цареві за пазуху.

Вранці цар устав, умився, заглянув до чарівної книжки й каже:

—  Переді мною стояв славним... Забіг у тридесяте царство. Є там дуб, що коріння в землі, а верховіття в небі. Забрався він під його кору і сидить там, обернувшись на голку.

Наказав цар слугам спиляти дуба, поколоти на дрова і спалити. Слуги так і зробили, а Синьої Свити не знайшли. Приходять і кажуть цареві:

—  Нема Синьої Свити.

—  Як нема? — розсердився цар. — Не може того бути!

—  Нема та й годі, — кажуть слуги.

Вийшов цар на ґанок, почав гукати:

—  Синя Свито Навиворіт Пошита, покажися!

—  Збери, — відказує Синя Свита, — своїх генералів, тоді покажуся.

Цар чує голос Синьої Свити, але не знає, звідки він лине. Крутився він, крутився, усюди заглядав, а Синя Свита мов водою розлився. Ну, робити нічого, зібрав цар своїх генералів. Вийшов на ґанок і знов гукає:

—  Синя Свито, покажися!

—  Ні, — чує голос Синьої Свити, — спершу при генералах відпиши мені половину царства, тоді покажуся. Бо ти одуриш — я тебе знаю.

Хоч як не хотілося цареві, а довелося віддати половину царства. Тільки поставив він при генералах на указі свою царську печатку, як із-за пазухи його вилетіла легка пір’їнка і стала славним козаком.

—  Ось і я! — каже Синя Свита.

Схопив він той указ — та собі в кишеню. Перестав відтоді цар-чарівник у хованки гратися.

Переклад Богдана Чайковського

• Назви головних героїв прочитаної казки. Якими ти їх уявляєш?

• Які повтори є в казці? Перекажи близько до тексту частини твору, у яких ідеться про те, як і де ховався Синя Свита. Добери заголовок до кожної з них.

• Як ти гадаєш, чи зміг би Синя Свита впоратися із завданням царя самотужки? Назви його «чарівного помічника».

• Добери слова, якими можна схарактеризувати Синю Свиту: сміливий, кмітливий, веселий, щирий, самовдоволений, ввічливий, мудрий, розсудливий. Обґрунтуй свій вибір прикладами з тексту.

• Чи можна назвати казку про Синю Свиту чарівною? Доведи свою відповідь.

• Обери один з малюнків до казки (с. 21, 22). Знайди в тексті слова, якими можна його підписати.

• Прочитай назву японської казки. Спробуй здогадатися, яку роль відіграла ця річ у житті головного героя твору.