СВІТ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ

ГУМОР У ДИТЯЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ

МИКОЛА НОСОВ

Російський письменник Микола Носов народився в Києві, у сім’ї актора. Зберігши родинну традицію, він працював режисером, створив чимало мультиплікаційних, навчальних і наукових фільмів.

Однак відомим його зробили збірки гумористичних оповідань «Пригоди Незнайка та його друзів» і «Фантазери». Герої цих творів — дотепні, кмітливі мрійники й вигадники.

ВИТІВНИКИ

Ми з Валею витівники. Ми завжди витіваємо якісь забави.

Одного разу ми читали казку «Троє поросят». А тоді почали забавлятися. Спочатку ми бігали по кімнаті, стрибали і кричали:

—  А я вовка не боюсь!

Потім мама пішла до крамниці, а Валя сказала:

—  Давай, Петрику, зробимо собі хатку, як у тих поросят, що в казці.

Ми стягли з ліжка ковдру й завісили нею стіл. Ось і вийшла хатка. Ми залізли в неї, а там темно-темно!

Валя говорить:

—  От і добре, що в нас своя хатка! Ми завжди будемо тут жити й нікого до себе не пустимо; а якщо сірий вовк прийде, ми його проженемо.

Я кажу:

—  Шкода, що в нас у хатці нема вікон, дуже темно!

—  Нічого, — мовить Валя. — Адже в поросят хатки бувають без вікон.

Я питаю:

—  А ти мене бачиш?

—  Ні. А ти мене?

—  І я, — кажу, — ні. Я навіть себе не бачу.

Раптом мене хтось як схопить за ногу. Я як закричу!

Вискочив з-під столу, а Валя за мною.

—  Чого ти? — питає.

—  Мене, — кажу, — хтось схопив за ногу. Може, сірий вовк?

Валя злякалась і бігом з кімнати. Я — за нею. Вибігли в коридор і двері зачинили.

—  Давай, — говорю, — двері тримати, щоб він не одчинив.

Тримали ми двері, тримали.

Валя й каже:

—  Може, там нікого нема?

Я питаю:

—  А хто ж тоді мене за ногу торкав?

—  Це я, — відповідає Валя, — я хотіла знати, де ти.

—  Чого ж ти раніше не сказала?

—  Я, — каже, — злякалась. Ти мене злякав.

Відчинили двері. У кімнаті нікого нема. А до столу підійти однак боїмося: а що як з-під нього сірий вовк вилізе!

Я говорю:

— Піди зніми ковдру.

А Валя мовить:

— Ні, ти піди!

Я кажу:

— Там же нікого нема.

— А може, є!

Я підкрався навшпиньках до столу, смикнув за край ковдри і бігом до дверей. Ковдра впала, а під столом нікого нема. Ми зраділи. Хотіли полагодити хатку, тільки Валя каже:

— А що як знову хтось за ногу схопить?

Так і не гралися більше в «троє поросят».

Переклад Івана Сподаренка

• У яку казку гралися Петрик і Валя? Про що в ній ідеться?

• Про що розмовляли діти, коли залізли в хатку?

• Розкажи, що трапилося потім. Що з описаного викликає сміх?

• Знайдіть в оповіданні діалоги. Прочитайте їх в особах, передаючи інтонації героїв.