СВІТ ПРОЗИ
Оповідання
ЄВГЕН ГУЦАЛО
Євген Гуцало говорив: «Здається, я писав завжди». Це було природним станом його душі. Він жив у слові і словом...
Від початку своєї творчості Гуцало писав про дітей, про неповторний, дивовижний світ, у якому живе маленька людина.
Євген Гуцало - письменник надзвичайного таланту й неабиякої працездатності. Для дітей митець створив книжки «Олень Август», «Пролетіли коні», «З горіха зерня», «Дениско», «Зелене листячко з вирію», «Саййора», «Жовтий гостинець», «В гості до білого світу», «Співуча колиска з верболозу», «Без дороги ходить дощ», «Діти Чорнобиля».
• Читаючи уривок з оповідання Євгена Гуцала, зверни увагу на особливості мови твору.
1 Щогла — високий стовп на судні для встановлення вітрил, підняття прапора.
ПРЕЛЮДІЯ1 ВЕСНИ
(Уривок)
У той лютневий день, перебуваючи під магічним впливом загадок, мені хотілось розмовляти з природою саме їхньою образною мовою, сповненою таємничої краси. Задерши голову до сонця, що розкошувало над селом, я сказав йому: «Ти — золота верба, стоїш посеред села, розпустила гілля на ціле Поділля!» Підставляючи пригорщі під сонячні промені, наче намагаючись сховати для себе назавжди дещицю2 їхнього сяйва, я сказав їм: «Ой ви ж золоті батоги з-за лісу та з-за пралісу!»
Йдучи над скрижанілою річечкою в заметених берегах, я звертався подумки до неї: «Доки лежатимеш у старій постелі та й у новому вбранні? Скидай із себе вбрання, що з води народилось і води боїться. Згадай, ти ж бо річка, й не гоже, щоб твою воду у решеті носили! Пора вже тобі прокидатися скоро, крутитись гадюкою, щоб ніхто не переступив, пора як день, так і ніч бігти без коліс, без ніг, пора цвісти без насіння, хай знову тебе в решеті не носять!»
Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів. Я спинився на вулиці, дивлячись на золотаво-рудого півня.
«Гей, ти! — казав йому подумки. — Уже кличеш весну?» Півень, черкнувши гострими крильми червоні шпори3 на лапах, заспівав-засурмив, випинаючи груди.
«Еге ж, голубчику, більше всіх кричиш, а менше всіх робиш», — мовив я докірливо вголос, бо перебував у доброму й грайливому настрої, то чом не погомоніти з птицею.
1 Прелюдія — тут: те, що передує головному.
2 Дещиця — тут: трохи.
3 Шпора — тут: роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, що є засобом захисту чи нападу.
Півень заспівав на порозі хліва ще завзятіше, й скоро йому відповіли по сусідству.
Я глузував з нього: «Радий, що з білого каменя народився, радий, що на голові червоний вінець, що від крику земля тремтить?»
Каркнула ворона у верховітті ясена, я запитав у неї: «Коли вже матимеш сито, не руками звите?»
Перехилившись через цямрини1, набирала молодиця воду з колодязя цинковим відром: ліз карасик через перелазик та у воду — плюсь!.. Темна вода погойдувалась у відрах, коли молодиця йшла через білу дорогу: два пси замочили ноги, води напилися і додому подалися.
1 Цямрина — верхня частина колодязного зрубу, складена з дерев’яних колод.
Так я ходив по селу, так розмовляв із білим світом, і білий світ розумів, бо, либонь, така мова найприступніша для нього. Уже сизо вечоріло в садах, уже ось-ось за лісом, за пралісом мали повиснути золоті клубки, себто — зійти зорі. Уже скоро в бабиній хатині мала повиснути хліба країна1, щоб собаки гавкали й не могли дістати, — себто мав зійти місяць за селом.
Прелюдія весни вичаровувала гостру красу загадкової природи, що всміхалася таємницями.
• Чим особливий прочитаний тобою твір?
• Знайди в тексті загадки. Поясни їх.
• Що художник зобразив на малюнку? Які ще малюнки можна запропонувати до оповідання Євгена Гуцала?
• Перегляньте прочитане оповідання Євгена Гуцала. Визначте тему твору.
• Чи згодні ви з думкою, що письменник уміє спостерігати за природою, описувати її? Доведіть свою відповідь прикладами з тексту.