З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ КАЗКИ
ПРО ОХА-ЧУДОТВОРА
(Скорочено)
Були собі дід та баба, і був у них один син. От баба діду й каже:
— Діду, одведи його у школу!
От дід узяв сина й пішов у школу. Веде та й веде, коли бачить — стоїть гора, висока, що страх. От він зайшов на гору і каже:
— Ох!
Коли виходить пан і каже:
— Навіщо ти мене звеш?
— Я вас не зву. Я зійшов на гору і кажу: «Ох!»
— Я саме той Ох. Куди ти ведеш свого сина?
— Та поведу його в школу куди-небудь.
— Оддай мені, я його вивчу.
— А що ж вам необхідно сплатити за рік?
— Зроби мені копу1 ложечок.
— Ну, добре.
От дід приходить додому й каже бабі:
— Віддав сина у школу.
1 Копа — тут: давня одиниця лічби, що дорівнює 60.
— Кому ж ти віддав?
— Оху!
— Що ж йому за те?
— Копу ложечок.
От дід зробив копу ложечок,
приносить до Оха, а Ох йому й каже:
— Постій, я внесу твого сина. Пішов Ох і приносить три
яструбці. Дав їм їсти, а після й каже:
— Пізнай свого сина!
А дід каже:
— Не пізнаю!
— Ну, йди додому та зроби мені копу тарілочок...
• Відтвори подальший розвиток подій, спираючись на схему, розміщену на першому форзаці підручника.
— Ну, іди та принеси мені копу ложечок...
А дідів син у Оха дрова рубає і каже наймичці:
— Як прийде мій батько, то я буду з правого боку стояти і ногою тупати.
От приходить батько до Оха, а наймичка й каже йому:
— Ваш син буде з правого боку стояти і ногою тупати.
Приходить Ох і каже:
— Іди, діду, у конюшню.
Приходить дід у конюшню — коли стоїть таких три жеребці, що страх. От дід і каже:
— Оце мій син!
— Ну, бери, — каже Ох.
Узяв дід свого сина й пішов додому. А син і каже дорогою:
— Як же нам грошей заробить?
— Як же ми заробимо? — каже батько.
От син зразу перекинувся яструбом та й каже:
— Мене ні за що не продавайте, як за сто карбованців.
От той яструб усе сидить на плечі, а як де перепілка заспіває, так він полетить і принесе її.
Їде пан, побачив того яструба і каже:
— Що тобі за яструбця?
— Сто карбованців.
Вийняв пан і дав за того яструба сто карбованців, а яструба взяв, посадив на плече й поїхав собі. Той яструб носить і носить перепілки, а за однією як погнався, та в яр1, а в яру перекинувся зайцем; потім прибіг до батька, перекинувся хлопцем і пішли вдвох додому й живуть собі.
Почули вони, що в такому-то містечку ярмарок, син і каже батьку:
— Я стану таким конем, що одна шерстина срібна, а друга золота, і поведіть мене на ярмарок. Вам будуть давати багато грошей, так ви не продавайте, аж поки не наб’ють п’ять мішків золота. І щоб ви зняли уздечку, хоч як будуть дорого платити за уздечку, то не продавайте.
Повів дід коня на ярмарок і продає. Скільки панів не приходило купувати його, то він як скаже таку ціну, то пани і не хочуть купувати. От прийшов той самий учитель його, Ох (а він дідом перекинувся), і каже:
— Що тобі, старий, за цього коня?
— П’ять мішків набийте золотом, та ще щоб моя й уздечка була.
От Ох оддав йому золото, вихватив коня з уздечкою, а кінь і плаче. Привів його додому і прив’язав у конюшні так круто, що страх, і його товариші тут у конюшні.
От той кінь і каже:
— Одпустіть хоч трошки, дайте дихнути.
Вони взяли і одпустили трошки, кінь зразу одірвався та й побіг. Дивиться, що за ним женеться вовк, і зразу перекинувся хортом1. Біжить та й біжить, коли море — кінь перекинувся окунем, а вовк щукою, та й пливуть. От щука й каже:
1 Яр — глибока довга западина; заглиблення зі схилами.
— Окуню, повернись до мене боком.
— Коли ти щука бистра, — каже окунь, — то лови мене з хвоста.
Пливуть вони, коли дивляться, аж перуть плаття дівчата — царська дочка і служниця царя. От хлопець зразу перекинувся перснем перед царською дочкою, вона взяла той перстень. Ох перекинувся таким старим дідом, що страх, прийшов до них та й каже:
— Чи не бачили тут персня, я вчора загубив?
— Найшли.
— То оддайте ж мені.
— Ні, не оддам, — каже царська дочка.
— Як вам услужить за те, щоб ви оддали?
— Сім год служи.
От Ох служить, а той, що перекинувся перснем, уночі парубком стає, а вдень перснем лежить.
— Як будете, — каже царівні, — оддавать мене, я краще маком посіюсь. Та як буде одна мачина котиться під чобіт, то наступіть на неї.
Приходить Охові строк, він і каже:
— Оддайте ж мені перстень!
— Нехай, — каже царівна, — краще маком посіється!
Взяла та й кинула його. Коли дивиться, аж одна мачинка котиться, вона взяла й наступила ногою. Ох перекинувся півником і збирає мак, а та мачинка перекинулась яструбом. Зараз яструб убив півника. А тоді він став парубком та й повінчався із царівною. Живуть і хліб жують, а нам не дають.
1 Хорт — мисливський собака.
• Назви персонажів казки. Із чого починається твір?
• Чи погоджуєшся ти з думкою, що син діда й баби потрапив у чарівний світ? Розкажи, як це сталося.
• Які чарівні перетворення відбуваються в казці? На кого перетворював Ох дідового сина?
• Які випробування Ох влаштував дідові? Навіщо він це зробив?
• Хто допомагав дідовому сину вирватися від Оха? Скільки разів йому допомагали? Через які випробування пройшов хлопець?
• Чим закінчилася казка? Що ж насправді загинуло? Чи погоджуєшся ти з таким ланцюжком міркувань: Бідний чоловік стомився. — Ох. — Поневолення замість допомоги. — Зло. — Перемогло добро?
• Ох — позитивний чи негативний герой? Доведи свою думку.
• Перекажи близько до тексту уривки казки, які відповідають малюнкам (с. 12, 14).
• Поділіть казку на частини. Оберіть одну з них і прочитайте в особах.
• Які види казок за змістом ти знаєш?
• Чому несправедливо ображеним героям казок про тварин вдається провчити своїх кривдників?
• Кого і за що в чарівній казці «Про Оха-чудотвора» доля нагородила, а кого покарала?
• Розділіться на групи. Оберіть по одній з прочитаних казок і розіграйте їх за ролями.
