З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 3

В синім небі ходять хмари,

ходять хмари позлотисті,

усміхаються і линуть —

променисті!

Микола Вороний

МИКОЛА ВОРОНИЙ

Микола Вороний — видатний майстер поетичного слова. Його твори надзвичайно мелодійні, проникливі, сповнені любові до рідної землі.

Микола Вороний був не лише талановитим поетом, а й істориком, перекладачем, актором, журналістом.

СНІЖИНКИ

Білесенькі сніжиночки,

вродились ми з води;

легенькі, як пушиночки,

спустилися сюди.

Ми хмарою носилися

від подиху зими,

і весело крутилися

метелицею ми.

Тепер ми хочем спатоньки,

як дітоньки малі.

І линемо до матінки —

до любої землі.

Але вітрець буйнесенький

жене та крутить нас.

Не дми, не дми, дурнесенький,

бо вже нам спати час.

Матуся наша рідная

холодна і суха,

бо дуже змерзла, бідная,

вона без кожуха.

Отож її нагріємо,

устелимо сніжком.

Мов ковдрою накриємо

легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою

она спочине в сні,

щоб зеленню пахучою

прибратись навесні.

Щоб з ниви колосистої

був добрий урожай, —

то й долі променистої

зазнає рідний край!

• Яка картина постала у твоїй уяві під час читання вірша?

• Із чим порівнюють себе сніжинки? Прочитай.

• Простеж, як змінюється настрій сніжинок від веселого до сонливого. Чому так відбувається?

• Про що турбуються сніжинки?