НАРОДНІ КАЗКИ

Скринька українських народних казок

ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА

(Уривки)

Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить вона, біжить, коли ж ніч уже близько.

1      Шуліка — великий хижий птах; коршак, яструб.

2     Довбня — велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці.

Бачить лисичка хатку, заходить туди, вклонилася низенько та й каже:

—   Добривечір, люди добрі!

—   Доброго здоров’я!

—   Пустіть переночувати!

—   Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти.

—   Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.

Хазяї й кажуть:

—   Добре, ночуй!

—   А де ж я свою курочку подіну?

—   Пусти її під піч.

Лисичка так і зробила. А вночі нишком устала, курочку з’їла й пір’ячко загребла.

Другого дня прокинулася раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала.

—   Ой, де ж моя курочка?

—   А під піччю.

—   Я дивилася, там нема.

Сіла лисичка та й плаче:

—   Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за курочку качечку!

Нема що робити — треба давати.

Взяла лисичка качечку в мішок та й пішла. Біжить вона, біжить, аж застала її на дорозі ніч...

• Далі, як і в попередніх казках, усе повторюється.

Зауваж: такий художній прийом називається повтором. Продовж розповідь за малюнками, вміщеними на першому форзаці підручника.

• За нібито вкрадене ягня хитра лисичка випросила в хазяїна невістку. Однак дорогою з’ясувалося, що в мішку сидів... Як ти вважаєш, хто б це міг бути?

Сидить лисичка в норі, а собака над норою — не може влізти. Лисичка і давай питатися ушей:

—   Ушечки мої любі, що ви думали-гадали, як від того проклятого собачища втікали?

—   Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, щоб собака не догнав, золотої кожушини не порвав.

—   Спасибі ж вам, мої любі ушечки, я вам сережки золоті куплю.

Тоді до очей:

—   Що ви, оченьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого собачища втікали?

—   Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, туди-сюди розглядали, щоб собака не догнав, золотої кожушини не порвав.

—   Спасибі ж вам, мої оченьки любі, я вам золоті окуляри куплю.

Потім до ніг:

—   Що ви, ніженьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого собачища втікали?

—   Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, швидше втікали, щоб собака не догнав, золотої кожушини не порвав.

—   О, спасибі ж вам, мої ніженьки, я вам куплю червоненькі черевички зі срібними підківками.

—   А що ти, хвостище-помелище, думало-гадало, як від того проклятого собачища втікало?

А хвіст розсердився, що лисичка до нього так неласкаво заговорила, та й каже:

—   Те я думав-гадав, поміж ногами плутав, щоб собака догнав, золоту кожушину зняв.

Розсердилася лисиця на хвоста та й вистромила його з нори.

—   На тобі, собачище, хвоста, відкуси!

А собака як ухопив, так увесь хвіст і відкусив...

• Назви персонажів казки. Хто є її головним героєм?

• Поділи казку на дві частини і стисло перекажи зміст кожної з них. Придумай до частин назви.

• Порівняй, із чого почала лисичка обмін і чим закінчила. Чим частина твору, у якій описано обмін, подібна до казки «Горобець та билина»? А чим відрізняється?

• Чи подобаються тобі вчинки лисиці? Як ти їх оцінюєш?

• Чи відповідає змісту казки приказка Міняв тихо — виміняв лихо? Поясни свою відповідь.