11 КЛАС

ВАСИЛЬ СТУС

ПОСОЛОВІВ ОД СПІВУ САД...

Посоловів од співу сад,

од солов’їв, і од надсад.

І од самотньої свічі,

і од жалких зірок вночі.

У небі місяць горовий

скидається, як пульс живий.

Ущухлим світлом сяють вишні

опонічні. Допіру лив високий дощ.

І всі невтішні мої передуми будив.

Я двері прочинив з веранди,

де кострубатий вертоград,

собі не в силі дати лад,

пильнує перший сон троянди.

Свіча затріпотіла — й світло,

мов голуба, пустила в лет

і вірш твій вирвався без титла,

і дух твій вирвався з тенет,

бо надто кругле небо краю,

і кругла саду ліпота,

бо мати дивиться свята.

Я в ній — смеркаю і світаю.