8 КЛАС

ВОЛОДИМИР ДРОЗД

БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО

«...сутеніє; раптом на галявині — кінь — самотній».

P. М. Рільке

До конюха Степана прийшов хлопець-підпасок і передав, що за наказом завферми треба прислати коня до привода. Кінь Шептало сподівався, що Степан не вибере його.

<...> З конюхом у нього особливі стосунки. Інші коні це відчувають, тому й недолюблюють Шептала. <...>

Степан намагається його не бити й не посилати на важку роботу, бо кінь білий і благородний. Але цього разу вибір випав на Шептала. Цю роботу за монотонність кінь найбільше ненавидів.

Коней повели на водопій. Шептало йшов осторонь — «ніби він зовсім не бригадний, а сам по собі.

Раптом Степан б’є батогом коня.

<...> Образа така несподівана, приголомшлива, глибока, що білий кінь не пам’ятав, як проминули довгу вулицю... <...>

Шептало пригадав вільне дитинство, розповідь матері, що красою гордих білих коней милувалися раніше натовпи людей. Через образу кінь не став пити. Коли підпасок підбіг до нього, то сталася несподіванка.

<...> Хлопчак відсахнувся, у грізнім подиві занімів Степан, а Шептало легко опустився на передні ноги, збив копитами сипкий пісок, перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь. <...> Вперше він злякався блискавки, напився із насолодою із річки та поплив. У дзеркалі води Шептало побачив, який він білий і гарний. У стайні він уже давно був брудним і сірим. А зараз нагадував предків. Раптом кінь відчув гостре бажання «почути Степанів голос». Тільки повертатися білим було небезпечно. Шептало вивалявся у брудній калюжі.

<...> Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а для чужих очей краще лишитися колишнім. <...>

Кінь повернувся до стайні вночі «та й собі задрімав, «притомлений нерозумною блуканиною...»

Коментар

Алегорично-символічне оповідання «Білий кінь Шептало» відображає проблему пристосуванства і збереження індивідуальності «сірого» серед натовпу. Головний герой — кінь Шептало — мае багато людських якостей, уособлює образ людини, яка повинна приховувати свою самобутність у людському суспільстві через заздрість і непорозуміння. Найстрашніше в тому, що її задовольняє такий стан і людина підкорюється силі сірого натовпу.