МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ

У поезії М. Рильського «Запахла осінь в'ялим тютюном», яка написана у формі сонету, вжито оригінальні епітети «тонкий туман», «пісок рум'яний». Також у наступній строфі функціонує авторський неологізм «зорюють»:

Запахла осінь в'ялим тютюном,

Та яблуками, та тонким туманом, —

І свіжі айстри над піском рум'яним

Зорюють за одчиненим вікном.

У травах коник, як зелений гном,

На скрипку грає. І пощо ж весна нам,

Коли ми тихі та дозрілі станем

І вкриє мудрість голову сріблом?

У межах одного вірша поруч з лексичним новотвором використовується й історизм «сакви»:

Бери сакви, і рідний дім покинь,

І пий холодну, мовчазну глибінь

На возліссях, де медово спіють дині!

Учися чистоти і простоти

І, стоптуючи килим золотий,

Забудь про вежі темної гордині.