СЕРГІЙ ЖАДАН

Музика, очерет

на долині, руці.

Скільки пройде

комет крізь понадхмар'я ці.

Як проступає тепло ця висота.

Все, що трималось вій,

голос печальний, плач,

я скидаю на твій

автовідповідач.

Поїзд твоїх химер

не зупиняє біг,

нам з тобою тепер

падає різний сніг.

Нарізно кров поспіша,

солодко щириться лет,

тихо росте душа,

мов ламкий очерет.