ВАСИЛЬ СЛАПЧУК

Місто

Хати за руки побралися,

з села не випускають,

школа посередині, як подоляночка.

Усім класом сонце зустрічали. Вперше закурив, не криючись,

як матір на вальс запросив — зніяковіла,

злякалася, коли руку після танцю відпустив,—

тепер уже назавжди,

хоча й музика не переставала.

Провела до зупинки, перевзувся з чобіт у черевики..

Шнурівки зав'язуючи, у бік міста вклонився,

через плече не озирнувся.

А позаду мене село горіло,

заграва на все небо,

від недопалка мого зайнялося.

Я ж гадав, що це сонце наді мною сходить.

Вірші «Місто» і «Село» пов'язані спільною тематикою: автор пропонує власне бачення сільського та міського побуту, погляди і майбутнє.