ІГОР РИМАРУК

Різдво

З дороги збилися троє царів у маскхалатах

ясна пані

клубок розмотує вузлики тихо зав'язує

стомлений тесля дрімає

при щербатій сокирі

око ліхтарика

вихоплює з темряви велетенські ясла

обігрілося немовля

під боком у мінотавра

Може, так би невидимо й жив,

та котроїсь липневої ночі впала зірка

з високих верхів у дитячі

незамкнені очі —

пропекла борозну межи брів

і засіяла пам'ять золою...

Затулитись од неї хотів —

та долоня була замалою.