МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Поезія побудована за допомогою численних повторів:

У синьому небі я висіяв ліс,

У синьому небі, любов моя люба,

Я висіяв ліс із дубів та беріз.

У синьому небі з берези і дуба.

Привертає увагу анафора «у синьому...»:

У синьому морі я висіяв сни,

У синьому морі на синьому глеї

Я висіяв сни із твоєї весни,

У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни і зійдуть,

І являть тебе вони в небі і в морі,

У синьому небі, у синьому морі...

Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,

І ти біля мене, і птиці, і стебла,

В дорозі і небо над нами із тебе,

І море із тебе... дорога тверда.

Відчуттям єднання природи, душі ліричного героя і його коханої пронизана ця поезія. У кольоровій гамі поезії домінує синя барва спокою та надії.