Без мікрофона чув весь світ,
А цей — несе його, мов гирю,
І за собою тягне дріт.
Спішить на сцену перед нами
І починає ще здаля
Завзято бацати2 ногами
Й варіювати3 «ля-ля-ля!»
Хоч безголосий —
Є в металі
Запас незайманих джерел!
Тож верещить динамік в залі,
Як недорізаний козел!
Збагни — чи спів то, чи розмова?
Щось шепче й вертиться, кружля.
Ані мелодії, ні слова!
Лящить обридле «ля-ля-ля!»
Я 6 не писав про безголосся
І про таких молодиків,
Та щось багато розвелося
У нас подібних «співаків»!
...Скінчивши, радіо включаю,
А в репродукторі4 здаля —
З тією ж силою лунає
Оте крикливе «ля-ля-ля!»
1 Шаляпін Ф. (1873-1938) — російський співак; Гмиря Б. (1903-1969) — український співак.
2 Бацати — різко бити.
3 Варіювати — співати по-різному.
4 Репродуктор (гучномовець) — радіопристрій.
Коментар
У часи гумориста Степана Олійника естраду, радіо, телебачення заполонили беззмістовні пісні під фонограми. Та й музику інколи важко було назвати музикою. Отже, поет виступив проти такого «псевдомистецтва». На жаль, майже таке ж становище в музичній культурі й нині. Заміть цікавих, змістовних, глибоких і щирих слів — один рядок, що нав'язливо повторюється в різних варіаціях, оте саме «ля-ля-ля». Недаремно ж кращі співаки, композитори все частіше звертаються до народної пісні, що завжди була взірцем єдності змісту та форми, слів і мелодії.