Рання осінь листя золотить.
Гарний хлопець з іншої планети,
може, завтра в гості залетить.
Діло звичне — міжпланетні мандри.
Усміхнеться, зніме свій шолом.
Скаже: — Там, в сузір'ї Саламандри,
твій коханий бив тобі чолом.
Я спитаю: - Є у вас поети?
Як по-марсіанськи — макогін1?
Знаєш, там туманність Андромеди,
хай не йде так часто на обгін.
Він посидить, трохи відпочине,
цей мій дивний, нетутешній гість.
Планетарно синіми очима
про безмежний космос розповість.
Прийдуть люди з ним погомоніти,
хлібом-сіллю я їх пригощу.
Передам йому для Береніки
білі айстри в крапельках дощу.
Перевірю техніку в ракеті,
розкажу, як звуться журавлі.
Хай посіє в себе на планеті жменьку
слів із нашої землі.
Апарат космічний загуркоче,
пропливе смарагдовий2 кортеж3...
— Добре, я коли-небудь заскочу.
Ти в якій галактиці4 живеш?
1 Макогін — дерев'яна палиця для розтирання маку в макітрі.
2 Смарагдовий — яскраво-зелений. ' Кортеж — урочиста процесія, виїзд.
3 Кортеж – урочиста процесія, виїзд
4 Галактика — космічна система, що складається із зірок, туманностей та ін.
Коментар
Хто не мріє про майбутнє, не уявляє собі його якось! І в першу чергу ці уявлення пов'язані з освоєнням космосу, із зустрічами з «братами по розуму». Мабуть, космічні пришельці будуть мати високорозвинені цивілізації, вмітимуть робити те, чого ще не навчилися земляни. Але такої роси на квітах, таких запашних слів, як у нас, вони, напевне, не матимуть. Буде їм чого повчитися і в нас, землян, наприклад, зустрічати гостей хлібом-сіллю, милуватися журавлиним ключем у небі, айстрами в крапельках дощу.
Вірш пронизаний безмежною любов'ю до рідної планети Земля. тонким гумором, національною гордістю.