Як іонійськая колона.
Рожевіє дівочий сніг.
Ховаючи опуклість лона
В лілеях рук, в лілеях ніг.
Єдина! Не ображу зором —
Двійник Мадонни на землі.
Ось пурпуром Цітери — сором
І на щоках, і на чолі,
І б'ється кров в блакитних венах,
Як птах під вітром весняним.
В яких готичних кантиленах
Навіки виспівати гімн?
Там — Приснодівою — Мадонна,
Тут, на землі, зорієш — ти.
Що в пурпуровій мушлі лона
Ховаєш перлу чистоти.
Коментар
Є. Маланюк у своїй поезії оспівує жіночу красу, чистоту, порівнює її з небесною красою Мадонни. Його захоплення й думки чисті — «не ображу зором», як чиста й вічна на землі жінка — мати, кохана, сестра. Вживання старослов'янізмів, книжних засобів виразності надають віршеві урочистого, піднесеного звучання, як того заслуговує змальований образ земної Мадонни.
