Запахла осінь в'ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом,
І свіжі айстри над піском рум'яним
Зоріють за одчиненим вікном.
У травах коник, як зелений гном.
На скрипку грає.
І нащо ж весна нам.
Коли ми тихі та дозрілі станем,
І вкриє мудрість голову сріблом?
Бери сакви і рідний дім покинь,
І пий холодну, мовчазну глибінь.
На взліссях, де медово спіють дині!
Учися чистоти і простоти
І, стопчуючи килим золотий.
Забудь про вежі темної гордині.
Коментар
М. Рильський дуже любив природу, вмів помічати в ній прекрасне, навіть якщо це в'ялий тютюн чи яблука, зелений коник чи дозріла диня. У вірші «Запахла осінь в'ялим тютюном...» ми відчуваємо роздуми зрілої людини про те, що ж найголовніше у житті, у чому його принада й щастя.
Поет відповідає: «Щастя у чистоті й простоті, у відсутності темної гордині». Поезія наповнена і конкретними реаліями природи, і метафорами («вкриє мудрість голову сріблом»), написана у формі сонета.
Стислий виклад твору
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ.ПОЕЗІЯ
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
Запахла осінь в'ялим тютюном