Кохання... Коли в повітрі лунає це прекрасне слово, душа наповнюється неймовірними почуттями та емоціями, перетворюючи банальну буденність на незабутні митті життя. Адже любов існує усюди: у розмові з рідними, у погляді закоханих і, банальніше, у співі пташок, але найголовніше – у нашому серці. Любов окриляє, надає неземних сил та можливостей, допомагає триматись на цьому світі і ще багато потрібних та незовсім важливих речей. Суть в тому, що це відчуття таки існує, але чи кожен із нас вбачає у ньому тільки щастя, радість, неземні почуття тощо?

Відкрито заперечувати те, що любові не існує, звичайно, не можна, адже це одне із тих величних почуттів, яке вже історично закарбоване у літературі, живописі, музиці тощо. Факт є фактом. На думку більшості, любов окриляє і надає початок усьому, що тільки є на землі. Такого ж висловлювання дотримувся і Г.Сковорода:

Що дає основу? – Любов.

Що зберігає? – Любов.

Що творить? – Любов.

Що дає насолоду? – Любов,

Любов, початок, середина і

Кінець, альфа і омега...

Суцільне задоволення, ейфорію, відчуття невагомості – усе це несе у собі кохання на думку більшості людей. Воно і виліковує від хвороб, і дозволяє жити, дихати, ба навіть літати! У молоді взагалі думки досить однозначні на цю тему. Адже вони вважають, що пояснити сутність кохання можна ще з 14-річного віку. А це, скоріше, показує неповагу до цього відчуття. То чи можна відчувати те, що зневажаєш? Якщо усі говорять, що любов – це страждання, то чи можна насолоджуватися тим, від чого отримуєш муки? Запитання не є риторичними, але й відповіді до них не існує.

Багато позитивних та визначних подій створено саме любов’ю, проте існує безліч негативних та безглуздих наслідків, які несе у собі це почуття. Скільки смертей та масштабних катастроф було вчинено саме через кохання? Славетні історичні постатті такі, як О.Довбуш, І.Мазепа припускалися фатальних помилок саме через кохання! Та навіщо заглиблюватись в історію? Загляньмо в українську літературу: роман «Маруся Чурай» Л. Костенко є величезним доказом, який несе у собі усю безглуздість любові. А Мавка із «Лісової пісні», головна героїня Григорія-Квітки Основ’яненка «Маруся»? Велика кількість людей гинула саме через цю слабкість – любов. Можливо, це і головною причиною більшості нищівних поразок та страшенних подій. Кохання - це суцільний парадокс, це почуття, яке тільки і несе у собі протиріччя, недоліки та запитання: яку кількість самогубств було вчинено, скільки непотрібних сліз, страждань витрачено, навіщо воно взагалі?

Існує багато прихильників цього почуття, але в той же час нікуди не ховаються інакодумці, адже тема доцільності існування любові порушувалась численну кількість разів. І з коханням не можна, і без нього нікуди... Реньє вважав так: «Кохання перебільшує. В цьому його сила - і його слабкість, джерело його ілюзій і розчаруваннь.» Що ж це за сила, яка одночасно окриляє та вбиває?

Я вважаю, що любов – це своєрідний наркотик, закладений у підсвідомості людини. Тільки ти спробуєш краплину, зразу ж таки хочеться ще , ще і ще... Людина намагається отримати якомога більше, щоб не втратити нічого, проте в той же момент не встигає зрозуміти, наскільки далеко вона зайшла. Любов - це невідома сила, розгадати яку ніхто ніколи не зможе. Єдине, що залишається – слухати своє серце, але й не забувати про розум, адже це найкращий дует, який тільки може створити людина.