…До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою…( О.Олесь)

Із цих слів слід почати своєрідну присвяту моїй державі, про незламну вірю народу в світле майбутнє неньки України. Подумати тільки,через що довелося пройти нашим людям, аби створити дійсно незалежну та сильну країну. Набіги ворожих племен на тогочасну Київську Русь почалися іще з 11 століття, в часи коли на наших землях встановилося золотоординське панування. А за ними були Велике Князівство Литовське , Польща, Царська Росія, Австрійська імперія та Німеччина. Та існували серед простого люду,як промінь сонця у темному лісі, ті,котрі попри всі перешкоди та нещастя невпинно і патріотично боролися за цілісність України,за права та свободи її народу. Змогли,вистояли,перемогли., набралися сил, зміцніли духом, відчули смак волі таким,яким він є насправді.

Як важливо пронести оті здобутки наших предків, не згубити пам’яті про відважні національно-визвольні походи Б.Хмельницького, шанувати історію і знати своїх героїв в обличчя. Зберегти усе, що далося великими слізьми, пролитою кров’ю і численними несправедливо забраними життями буде досить складно. Та ми – сильні нація, розумний народ, що кожного дня творить нову сторінку історії з любов’ю та натхненням, ми ті,хто має за честь носити одне ім’я на всіх – українці. І нехай наша держава ще досить юна та ,можливо, хитка, але вона у нас є, і ми є у неї. Тільки щира віра у світле майбутнє, справжній патріотизм та теплота людських душ і старанна праця збудують могутню та сильну країну, зміцнять її позиції та утвердять як дійсно незалежну та величну державу… Нехай дуже важко підводитися з руїни і зараз, як ніколи, Україна потребує мужніх і незрадливих сердець,яких останнім часом так не вистачає. Але особисто я Вірю, що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним, безхмарним небом, серед безкрайнього золотого поля...

За воістину квітучу природу, родючі землі, просторі ландшафти, за пахощі пшениці,що колоситься на роздольних полях, за працю хліборобів і шахтарів, за славу козаків,які увіковічнили себе, як справжні воїни-захисники, за співучу націю та великих поетів і відомих вчених, милозвучну мову, за все це слід боротися, заради цього усього слід жити. І я всім серцем вірю у велику та неподільну Батьківщину. Я вірю в твоє майбутнє,Україно!

Життя кіно,

А він, то головний актор

І режисер, бо все йому дано.

Тиша на майданчику! Мотор!

Творчість Олександра Довженка — явище особливе, багатогранне, масштабне. Він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти далі, підносячись на верхогір'я краси і правди. Народжений прекрасною землею, щедро обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої Десни зміг Окропити славою свою батьківщину, увіковічнити своє ім’я в історії світової кінематографії.

За визначенням М.Рильського, "Зачарована Десна" — це "задушевна лірична сповідь, наповнена любов'ю до рідного краю..."

легенда про людські радощі й болі, що навчає "бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах."

втіленням талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбної, чистої і красивої душі.

Сказані митцем слова; "Я належу людству" сьогодні цілковито п1дтвеЬдили його права на них. Так, своєму народові письменник Віддав своє життя, своє серце, свій талант.

Вкований у повазі до праці, письменник усе життя звеличував її, бачив щастя людей і їхню красу саме в труді.