Перший роман Турньє – оригінальна версія про Робінзона Крузо та П'ятницю. «П'ятниця, або Лімби Тихого океану» – вийшов друком у 1967 p. і мав широкий розголос. Оскільки, на думку автора, «Робінзон загубився у часі, я вирішив переписати історію, показати зміну ходу часу, повернувши належне місце Робінзону і П'ятниці».

Категорія часу у творі представлена різнопланово. Автор подає три типи часу: теперішній, минулий, майбутній. Слід зазначити, що важливу роль відіграє теперішній час, в якому живе герой. М. Турньє вказує точні дати, наприклад, дату аварії корабля – 30 вересня 1759 р. о 2 годині ночі, термін перебування Робінзона на острові – 28 років, 2 місяці, 12 днів.

На початку твору символічною є карта з Богом-Сонцем, яку показує капітан Пітер Ван Дейсел Робінзону. Місто Бога-Сонця знаходиться між часом і вічністю, між життям і смертю. Це місто в майбутньому для Робінзона стане острів Сперанцо. Символічним є те, що карта показує читачеві зв'язок між теперішнім і майбутнім часом, оскільки капітан виступає у творі як пророк-ілюзіоніст.

Минулий час представлений у спогадах героя про своє життя. Робінзон не хоче вести рахунок часу, бо вважає це непотрібним, для нього час «зупиняється». Він зможе дізнатися про рік, місяць у своїх рятівників. Головного героя можна назвати як такого, що «загубився» в часі.

Автор робить акцент на часі, кожен раз зазначає, коли відбувається подія чи коли має відбутися. Наприклад, «сьогодні Робінзон виготовляв сигнали», «завтра має перевезти бочки з порох на острів з корабля», «післязавтра приступить до будівництва бота». Таким чином, М. Турньє допомагає читачеві орієнтуватися в подіях і часі.

У творі спостерігаємо протиставлення часу, а саме час до аварії корабля і після, тобто перебування на острові. Час на острові, на відміну від життя на кораблі, тягнеться повільно, монотонно. Всі дні були схожі один на одного, йому здається, що кожний ранок є продовженням вчорашнього дня. Час виступає як «очищення». За допомогою часу герой займається медитацією, розвиває свою філософію і позицію в житті.

Символічним у творі є щоденник, в який Робінзон записує всі події, що відбуваються з ним на острові, які відображають його внутрішній світ, почуття, переживання. Своє перебування на острові герой називає «новою ерою», що говорить про подальше перебування Робінзона на острові (і справді герой вирішує залишитися на острові на все життя, бо не уявляє життя без нього). З моменту усвідомлення «нової ери» Робінзон вирішує вести календар, але надалі відчуває відірваність від часу, оскільки не може визначити термін, який пройшов після аварії корабля та справжній рік та місяць.

По відношенню до часу Робінзон самотній і живе у своєму просторі. Але згодом простір і час поступово перетворюються в ніщо. За його словами кожна людина носить в собі сукупність нагромаджених звичок, рефлексів, мрій, асоціацій, механізмів. Людина – це скарб, який закутий в часову оболонку. Коли людина втрачає відчуття часу, вона звільняється від цієї оболонки.

Велику роль відіграє у творі клепсидра як символ часу. Оскільки вона є порядком і каноном острову. Але як виявляється, Робінзону «самому давно вже остогид надокучливий і одноманітний порядок, але не вистачало відваги позбутися його». Саме тому він інколи навмисно зупиняє клепсидру, надокучливий звук «кап-кап», змазує тіло молоком і погружається в своє нутро, знаходить на острові місце і усамітнюється. Таким шляхом Робінзон «відпочиває» від часу. Потім все повертається в своє русло.

Герой доходить висновку, що найбільше змінилося в житті – це хід часу, його швидкість і навіть напрямок. Раніше кожний день, година, хвилина тяжіла до наступного дня, години, хвилини. Тому встановлює закон: не витрачай час попусту і даремно – це матерія, з якого складається життя, тому потрібно цінувати і насолоджуватися ним.