Кожна людина від моменту свого народження живе, навчається, набирається досвіду. Усі події, що трапляються з нею, вона запам'ятовує, вчиться на власних помилках і тішиться успіхом, стає сильнішою та розумнішою. Дуже важко жити людям, які втратили пам'ять – всьому треба знову навчатися, знову пізнавати світ, який несе у собі так багато розчарувань. Так само й окремі країни та увесь світ взагалі. Ми зараз у повсякденному житті постійно користуємось досвідом минулих поколінь, зовсім не задумуючись над цим.
Наша історія – безцінний скарб народу. У ній прихована неймовірна мудрість і приклади героїзму та мужності наших предків.
Літописи – одне з найважливіших джерел, з яких історики беруть знання про те, як жили люди багато років чи навіть століть тому. Літописи повертають із небуття імена багатьох людей, які будували та зміцнювали наше з вами сьогодення. Звідки б ми могли знати про кіммерійців, якби не записи Геродота? Про скіфів та сарматів ми також дізнаємося з літописів. Археологи можуть знайти рештки поселень, людей,старовинні поховання, але звідки їм знати назви племен, звичаї, які не знайшли відображення у археологічних пам'ятках ?
Наразі вже майже доведено, що історія має властивість повторюватися, тож ми маємо бути дуже уважними, щоб не повторити помилок минулого і не зруйнувати своє майбутнє. Життя посилає нам важкі випробування, але пройшовши крізь них одного разу ми зможемо подолати їх знову. Літописи – це ніби попередження для нас, кожен зможе знайти у них для себе щось повчальне і саме йому потрібне.
Я вважаю, що літописи є дуже важливою часткою нашого життя і повністю погоджуюся з думкою, висловленою у епіграфі про те, що той, хто не знає, не пам'ятає свого минулого, той не має майбутнього, бо того не вартий.
