Усі персонажі комедії О. Грибоєдова «Горе від розуму» зрозумілі читачеві та глядачеві, але головний жіночий образ неясний. Можна говорити про загадку Софії, на перший погляд не зрозумілих її вчинках.
Софія відмовляється від Чацького заради Молчаліна, вона вважає чеснотами Олексія Степановича якості, які нам здаються безглуздими чи навіть стидкими. Недарма Чацький не хоче вірити в її кохання до суперника. Що ж насправді?
Софія Павлівна Фамусова – дочка відомого московського пана й чиновника, багата наречена. Вона гарна собою та розумна, достатньо освічена. У неї є все, щоб її покохала найрозумніша й учена людина. Отже, вона її покохала, ця сама людина, тобто Чацький, та не змогла забути у своїх мандрівках.
А ось Молчалін не хоче «ділити любов печальної нашої кралі», хоч бачить усі її чесноти. Але бачить він і те, що вона свавільна та гордовита, що виявляється, наприклад, в спілкуванні панянки зі служницею Лізою. У таємних нічних побаченнях дівчина зовсім не зважає на те, що шанувальнику доведеться весь трудитися, у той час як сама Софія буде відсипатися. Також вона не думає про долі кавалера та служниці у випадку, якщо таємне стане явним.
У Софії Павлівни є той самий «великий ідеал московських усіх мужів», що і в решти московських дам, про цей ідеал ми дізнаємося з життя Горича. Свавілля Софії приводить її до таємних побачень у домі, що порушували всі моральні норми того, та й нинішнього часу. Аморальність її в тому, що вона постійно бреше батькові, самій собі, Лізі. Кажуть, це прояв свободи… Може бути, але не хотіла б я такої свободи не лише у своєму домі, а й серед знайомих. Це зрада – заради своєї примхи, бажання проявляти зневагу законам і звичаям.
Із цього зрозуміло, що в Софії радше переважають її численні недоліки, ніж чесноти. І добре, що вона порвала з Чацьким, адже рпатом щось станеться, такая пані не поїхала б за своїм коханим до Сибіру.
