Багато дослідників стверджує, що прототипом Печоріна був сам Михайло Юрійовича, але не в учинках, а у внутрішньому почутті. Читаючи «Героя нашого часу», важко не думати, що деякі вірші було написано не Печоріним: настільки вони просякнуті знаменитою «чоловічою гіркою сльозою». Підпис героя мав би бути під «Думою», навіть хрестоматійним «Парусом», який розповідає про тугу моряка, залишеного на березі… Самотність персонажа так співзвучна настрою самого автора! Утім, на цбому схожість, здається, і закінчується. У любовних сценах Печоріна немає нічого спільного з почуттями, які звідав М. Лермонтов щодо прекрасної статі. Для Григорія Олександровича це – гра, де переможець отримує право на життя й душу переможеного, не даючи нічого натомість. У цьому сутність історії Бели. Бідолашна дівчина всерйоз сприймала залицяння та погрози, думаючи, що це все боротьба за неї. Холодний і розважливий, він тут не має нічого спільного з Лермонтовим, бо поет повністю відкривав себе для коханої, але, на відміну від свого героя, завжди отримував відмову…
Але кохання – надто інтимне почуття, щоб бути типовим, а автор стверджував, що його герой зітканий із вад свого часу, тому любовні переживання все ж варто залишити осторонь.
Подібно до Лермонтова, Печорін знайомий із зісланими на Кавказ декабристами. Натяк на ці стосунки можна побачити в побіжній бесіді Григорія Олександровича з княжною Мері про шинель Грушницького. Княжка сприймає її романтично…
Печорін не утруднював себе турботами і, якщо можливо, розв’язує свої проблеми чужими руками: Белу для нього викрав Азамат, іх хлопчиком розплатився поручик чужим конем… І це відрізняє його від творця.
На перший погляд, автор і його створіння схожі: та сама туга, та сама самотність, та сама доля людина, зісланої під кулі горців. Але Печорін зміг застрелити Грушницького, а Лермонтов віддав перевагу смерти від кулі колишнього приятеля, аби не осквернити душу не образою, ні кров’ю… У цьому, здається, сенс протиставлення, авор намалював те, що сам би не зробив. І не зробив, зливши все зле зі своє душі на персонаж, котрий, на перший погляд, так на нього схожий.
