Я - степовик. Я не люблю затишшя. Та як охопить серце супокій І сум за полем душу враз прониже, - Я йду до моря наслухать прибій…
Д. Кононенко
Ім’я Данила Андрійовича Кононенка – талановитого письменника, перекладача, публіцициста – широко відоме в Україні.
Данило Кононенко народився першого січня 1942 р. в с. Ребедайлівка Кам'янського району Черкаської області в сім'ї колгоспника, навчався в середній школі Кам'янки, що за декілька кілометрів від села. Черкащина - "гучна земля Тарасова" - земля письменника, його батьків, і вона озвалася піснею в шкільні роки в його серці...
А другою батьківщиною для Кононенка стала кримська земля: тут він закінчив службу в армії, потім здобув вищу освіту в Сімферопольському педінституті (тепер це відомий університет) та сформувався як письменник. І ось уже минуло понад тридцять років, як він оселився в Сімферополі, працюючи на ниві української літератури.
1972 року з'явилася перша збірка віршів поета - "Джерело", яка засвідчила, що в українській поезії з'явилася непересічна творча індивідуальність, котра тяжіє до правдивості, щирості й простоти вислову. Засоби пісенності, живої розмовності надають віршам Кононенка своєрідного колориту, виразності, емоційності. Першу збірку пронизав мотив воєнного лихоліття, яке довелося поетові зазнати ще в ранньому дитинстві. Драматизм і трагізм людської долі, обпаленої смертоносним виром війни, письменник передав із великим ліричним напруженням і проникливістю.
Наступні збірки - "На весняному березі" (1979 р.), "Квітучих соняхів оркестр" (1982 р.), "З любові й добра" (1989 р.) - засвідчили творче змужніння поета, а пафос поезії Кононенка дуже точно висловила критик Л. Федоровська: "душі неприспані тривоги". На мій погляд, це дуже слушне зауваження, адже тривоги поета - це тривоги його часу: проблеми війни та миру, екології, моралі та етики, зростання національної свідомості, розвитку національної української культури, мови, державності незалежної України.
Наскрізною темою лірики Д. Кононенка є кримська тема, і, я гадаю, це природно. Поет по-своєму, часто в романтичному ореолі відтворює образ Криму, який постає перед читачем сонцеликим, осяяним радістю. Повертаючи погляд в історію Криму, поет створює картини та образи героїчного козацтва, а слова автора віддає повівом народних дум.
Хвилює і його інтимна лірика, кохання в Кононенка - це щасливе втілення звершених мрій, звідси глибока сповідальність його ліричних віршів. Коли він пише про щастя, котре огортає душу й серце, йому підкоряються сонет і тріолет, октави та чотирирядкові та трирядкові ліричні мініатюри.
Письменниквпорядкував і написав передмову до книжки "Люблю тебе, мій Крим", в якій зібрано найкращі твори українських поетів про Крим.
Данило Кононенко - один з організаторів Товариства української мови в Криму, був першим його головою. Один із засновників першої й, на жаль, поки що єдиної української газети в Криму - "Кримської світлиці", наразі очолює в ній відділ літератури та мистецтва. Він є членом ради Національної Спілки письменників України, заступником голови Кримського республіканського товариства "Україна", членом правління Всекримського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка. Окрім того, Данило Андрійович - одинз активних перекладачів із літератур народів колишнього СРСР, палкий поборник української державності. За внесок у відродження української культури в Криму Д. Кононенко був удостоєний літературної премії ім. С. Руданського, заснованої Кримським республіканським Фондом культури, а також йому присуджено звання Заслуженого діяча мистецтв Автономної Республіки Крим.
