Майстерність зображення настроїв людини в збірці П. Тичини «Сонячні кларнети»
Павло Тичина – видатний український поет, публіцист, перекладач, учений. Уже в перших його творах, які виявляють пристрасну любов поета до людини й природи («Розкажи, розкажи мені, поле…», «Ви знаєте, як липа шелестить…» тощо) бачимо глибоко оптимістичне відчуття життя та його оспівування.
Перша збірка письменника «Сонячні кларнети» вийшла 1918 року, до неї ввійшли найкращі з ранніх творів, а також написані 1916-1917 років. У цих віршах поет захоплено малює яскраві картини рідної природи, славить її та співає їй гімни. Образ Сонячних Кларнетів у збірці – це образ усесвітньої гармонії. Поет оптимістично сприймає природу, тонко відчуває її барви й звуки, це є частиною повноцінного людського життя. Майстерність поета невіддільна від змісту його творів. Вірш «Гаї шумлять» - зразок ніжної та музикальної лірики, яка підносить значення краси та емоцій як основи мистецтва. Основа цього вірша, як і всієї збірки – це народна поезія, це виявляється і в образах вірша, і в худжоніх прийомах: повторах, мелодійній ритміці, римування:
Я іду, іду
Зворушений.
Когось не жду
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
Голублячий…
Уся збірка перейнята радісним відчуттям людини, як вслухається у весняний шум зеленого гаю, усміхається сонцю, милується квітами, хмарками. Ліричний герой ніби «розмовляє» з природою, захоплений нею, довіряє їй свої найпотаємніші почуття.
У поезіях «О люба Інно», «З кохання плакав я» ніжно, з почуттяс поваги до дівчини висловлено прекрасне, чисте почуття кохання. У «Сонячних кларнетах» поет іще шукає свого героя, намагається усвідомити його історичні перспективи.
Безперечно, збірка Павла Тичини «Сонячні кларнети» - видатне явище в історії української літератури. Можливо, головний секрет її привабливості і для нас в її чудовій молодості, свіжості почуттів, у молодій радості відкриття й сприйняття світу.
