Філософське осмислення єдности людини та природи в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»
Олександр Довженко вийшов із народу, почерпнувши з його джерел мудрість і натхнення, прекрасне й ліричне. Народові він віддав своє серце, свій талант і життя.
Кіноповість «Зачарована Десна» було розпочато ще 1942 року, а закінчив її митець лише 1955 р. Спочатку це були нотатки про дитячі роки, спогади з дитинства, а став цей твір повістю про історичну долю української нації, її культуру, сімейні традиції, трудове оточення, красу рідної природи. Червоною ниткою через увесь твір проходить ідея моральної краси та духовної величі людини. Перед нами постають перші радощі й печалі малого Сашка, поетичне й філософське відображення духовного багатства трудівників, тонкий гумор.
Безумовно, основним моральним та етичним критерієм для народу є праця, в якій розкривається духовна велич. Саме в Довженка найкращим, найчарвінішим спогадом із дитинства лишилася музика клепання коси – символ творчого натхнення, праці, щедрої на ужинок.
Із поетичною силою оспівує автор людей праці – величних і прекрасних у своєму трудовому таланті. Найбільше та найкраще поняття про моральну красу й велич трудівника втілено в образі батька – людини надзвичайної талановистості. Його змальовано з епічним розмахом, як зображують народних героїв, і з ліричним щемом синівської любови. Батько для Олександра Довженка – ідеал трудівника землі, письменник підносить його образ до вселюдського ідеалу. Уособленням народної мудрості й духовного багатства виступає в повісті дід Семен – лагідний, працьовитий, залюблений у слово, такий собі народний філософ. Автор згадує, як він краще за всіх збирав гриби та ягоди, розмовляв з усім живим, що рухалося навколо. Западає в душу й образ дядька Самійла, «великого косаря», якого було гіперболізовано та ідеалізовано у творі.
Усі ці образи трударів і філософів несуть у собі думку проморальну красу й велич трудової людини, про невичерпність і життєдайність народного джерела, про безсмертя народу українського.
У повісті розкривається осмислення всього баченого й пережитого людиною, чиє життя вже повечоріло, на чиєму шляху були й радість творення, і розпука невдач, розуміння краси духовної та величі трудових людей, які створюють і примножують великі цінності свого народу.
Низько вклоняємося тобі, великий філософе, геніальний митець, що зігрів душі наші, примусив замислитися над тим, як треба творити прекрасне на землі.
