Історію Молчаліна глядач дізнається з реплік інших дійових осіб, це історія бідности й принижень. Чацький із нього глузував, Фамусов докоряв: «Безрідного пригрів і взяв до свого сімейства». Рідний батько вчив його підлоти й плазування. Навіть те, що він живе у Фамусова, його принижує, адже це означає, що він є там кимось на кшталт слуги, не здатний скласти гідну партію для хазяйської дочки. Його кімнату Хльостова називає «комірчинкою», а він має все це терпіти. Чацький узагалі впевнений, що Олексій Степанович дурний.
Але Молчалін не дурний! Судячи з усього, він такий само розумний і так само зневажає московське панство, як і головний герой комедії, тільки спрямував свій розум і талант на інше.
Він доводить московським, що вони без нього ніщо – всі без нього не можуть існувати: і Фамусов із дочкою, і Хльостова з моською, і Скалозуб з еполетами. Він тиче їх носом в їхню нікчемність уміло та непримітно і в майбутньому цілком може вибитися в чини.
Утім, на Чацькому він уже давно відігрався. Я вважаю, що їхню бесіду за очками виграв саме Молчалін: що ні фраза, то отруйний укол, фальшиве співчуття дратує знехтуваного молодика, і Олексій знає, що і в кар’єрі, і в коханні він цього розумника обійшов, хоч як би той бундючився.
Торжествує Молчалін і над своїм хазяїном. Не дурень Павло Фамусов і здогадується, для яких прогулянок його секретар вибрав цей «закапелок» поряд зі спальнею дочки, але вигнати не може: решта є, як він, ледарі, а цей – «діловий». Тому бувалий інтриган і хитрун воліє «не розуміти» ні цієї дійсно випадкової зустрічі, ні відвертих натяків доньки, яка розповідає вдаваний сон. І цим випадком Молчалін користується повною мірою.
Отримавши від Фамусова чин сьомого класу, Молчалін розчистив собі дорогу до «ступенів відомих». Ставши радником, він знищить своїх кривдників та зігне в баранячий ріг підлеглих. Страшною буде його могутність.
