Художня довершеність новели О. де Бальзака «Гобсек»
У повісті де Бальзака «Невідомий шедевр» герой каже своєму учневі: «Завдання мистецтва не в тому, щоб копіюати природу, а в тому, щоб ї виражати…» Сам письменник у своїй творчості прагнув не тільки до максимально об’єктивного зображенню соціальних явищ, а й уперше намагався показати зв’язок між ними, осмилити їх як складний комплекс соціальних процесів. Але якими б глибокими не були знання письенника про людей і світ, якими цікавими не були б його думки про них, без майстернсти художника їх неможливо зробити надбанням читача.
Чому невелика новела «Гобсек» не загубилася серед великої кількости книг «Людської комедії», а їм’я її славного героя звучить, як ім’я давнього знайомого? Тому що, читаючи Бальзака, ми бачимо в усіх подробицях нічим не примітне життя, бачимо обличчя людей, чуємо їхнє мовлення. Перед нами виникають картини молодости цього сухого обачного філософа-скнари, і він стає цікавішим, зрозумілішим читачеві. Змальовуючи Гобсека, автор часто викорстовує порівняння: то порівнює його з дипломатом Талейраном, то з певними явищами в природі, то з речами. Ці порівняння створюють враження величі та водночас принижености. Так, портрет героя в справжнього художника стає не просто описом зовнішности, а й психологічного аналізу, зображення складного внутрішнього світу, тут і початок духовної драми сильної людини, яка розтринькала всі свої здібності, висушила душу, втратила вміння любити.
А як по-різному звучить мовлення лихваря! Із клієнтами він сама зневага, зате ого промова перед Дервілем, безумовно, належить людині розумній, артистичній, тій, котра грає роль режисера людських доль.
У новелі багато деалей, котрі не лише допомагают читачеві побачити самого героя, але й уявити його спосб життя, вдачу.
Як багато може сказати слово майстра! У нього різноманіття барв художника, геніальних слух композитора, тонке зауваження психолога та глибокі думки філософа.
Велич генія, на думку, письменника, вимірюється владою його таланту над світом: «Королі правлять світом протягом цього часу», тоді як «художники ккерують цілими віками».
