Героїчний подвиг рядового солдата в романі Олеся Гончара «Прапороносці»
У Златій Празі пролунали для старшого сержанта Олеся Гончара останні залпи Великої Вітчизняної… Тоді, 1945-го, він написав такі бентежні рядки:
Усе, що разом пережито,
В походах вистраждано, все –
Я знаю – інший гордовито
Прапороносець понесе.
Прапороносцем став сам письменник, він багато розмірковував над долею дорогих і близьких людей. І ось уже п’ять десятиліть успішно простують планетою легендарні «Прапороносці». У чому ж секрет довголіття цієї трилогії? Мабуть, передусім у тому, що глибоко й правдиво розкрито сутність Великої Вітчизняної війни як війни народної, зі стражданнями, кров’ю й потом, з її солдатським героїзмом.
Цей роман – не просто про війну, а про людину на війні, як сказав сам автор. Олесь Гончар віддав свою любов рядовому бійцю, розкрив у ньому героя, визволителя Європи. Ці люди, пізнавши всі жахіття й труднощі війни, зберегли в собі людську чистоту; вони не губляться в солдатській масі, а возвеличується кожен із них. Це відважний розвідник Козаков; хоробрий старшина Вася Багіров; душевний, поетичний юнак Гай; жартівник Хома Хаєцький; брати Блаженки; улюбленець роти Маковей; добродушний Шовкун. Війна їх поєднала у велике побратимство, у згуртовану, дружну родину, ім’я якій – мінометна рота. І тут перед читачами постають справжні герої, захисники Батьківщини, готові віддати за неї життя.
Показуючи війну, Гончар наголошує, що на плечі рядовго солдата вона лягла найтяжчим тягарем, розкриваючи їхні вдачі. Одним із найяскравіших персонажів твору є Хома Хєцький, образ якого подано в еволюційному розвитку, ідейному зростанні. Він усвідомив високу місію прапороносців, його «фронтове життя міняло на очах у всіх. Це був уже не той лукавий, дещо полохливий подоляк. В його поведінці поступово зникає деяка запобігливість і страх, а натомість з’являється горда рішучість, упевненість, навіть зухвальство».
Усі герої роману ніби зливаються в єдине ціле, створюючи неповторний прекрасний образ солдата-фронтовика, котрий випив повну чашу страждань війни. Із твору можна почерпнути народної правди про своїх героїчних батьків і дідів, бо вони врятували світ від фашизму, ціною свого життя подарували нам день сьогоднішній і прийдешній.
Уже не одне десятиліття минуло з того дня, коли прогримів салют Перемоги, вся велика країна святкувала цей святий день. Через декілька років від нашого покоління буде залежати життя на планеті, і на нас лягає відповідальність, щоб люди вже ніколи не знали війни. Прот і будь-якому разі ми будемо захищати нашу Батьківщину, як наші діди, як герої роману О. Гончара «Прапороносці».
