Багатогранна діяльність Пантелеймона Куліша нерозривно пов’язана з вивченням світогляду й вдачі українського народу. Важливою сторінкою його життя є його дружба з Тарасом Шевченком, їх єднає любов до України, її мови, народу, також інтерес до славного минулого, прагнення служити Батьківщині.

Найпомітніше місце у творчому доробку П. Куліша посідає історичний роман «Чорна рада. Хроніка 1663 року», це своєрідна енциклопедія українознавства, на сторінках котрої ми зустрічаємо й чарівну Лесю Череванівну, і суворого у своїй відданості Україні полковника Шрама, і химерного козацького отамана Кирила Тура, романтичного й мужнього лицаря Петра Шраменка, гетьманів – Сомка та лукавого Брюховецького та інших.

Доля України, рідного народу визначає саме життя Шрама, герой по-своєму бачить проблему й шляхи її розв’язання. Народ ніколи не був для нього чужим, звідси й спорідненість вдачі Шрама із вдачами героїв українських народних легенд, історичних пісень і дум. Саме через образ Шрама автор найповніше розкриває свої погляди. Це доброчесна, шанована людина, відважний воїн, справжній патріот, і хоча він зі зневагою ставиться до простого люду, козацької старшини, та все ж таки при цьому захоплюється їхніми героїчними подвигами в минулі часи.

Образ Кирила Тура оповитий романтикою запорізьких подвигів, січового братства. Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї. Куліш використав розповіді про те, як козаки напускали ману на свого супротивника й тим самим легко перемагали його, про їхню виняткову винахідливість і героїзм.

У романтичному ключі змальовано старого Пугача – хоронителя козацьких звичаїв. Він хоче, щоб в Україні встановилася правда, щоб не було «ні пана, ні мужика, ні багатого, ні вбогого».

У романі «Чорна рада» діють історичні особи: Іван Брюховецький та Яким Сомко. Сомко наділений характерними рисами українського полководця й державного діяча: «…він був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної». Проте, хоч Сомко вболіває за долю України, до козацької голоти він ставиться жорстоко: «Побачимо, як та чорна рада встоїть проти гармат! Запорожців я тоді задавлю, як макуху…»

За народною традицією йшов П. Куліш й у змалюванні вдачі Брюховецького: Іванець, як його називали ще козаки, - це образ політичного кар’єриста, подібного до Барабаша в українських народних думах.

Важливе місце у творі відведено показу козацької голоти, саме ці верстви суспільства – «чернь» - визначають наслідки чорної ради – обрання гетьманом Івана Брюховецького.

Важливим ідейно-історичним чинником у «Чорній раді» є народна культура, котра пронизує різні сфери буття людини: це й народна поезія, і побут, і релігія, і звичаї, й обряди. У своїй сукупності вони відтворюють атмосферу національного життя, в якій формувався характер справжніх лицарів України.