У духовних пошуках Сореля можна виділити декілька етапів: життя у Вер’єрі у своїй родині, а потім гувернером у сімействі мера пана де Реналя; перебування в Безансонській духовній семінарії; Париж, особняк маркіза де Ла-Моля; злочин і розкаяння у в’язниці. Найтяжчим періодом був безансонський період.

Думка стати священиком виникла ще у Вер’єрі, коли Жюльєн зрозумів, що іншого шляху зробити кар’єру для нього, простолюдина, не існує, тож до церкви він пішов винятково заради своєї кар’єри. І хоча до Безансонської гімназії він вступив без особливого бажання, намагався докласти всіх зусиль заради мети.

Увійшовши до Безансона, він мріє зустріти там розумних і благородних людей, але не знав, що розум і знаня в семінарії треба приховувати, щоб не викликати ненависть до себе. Єдине, що було в Жюльєна, - рекомендаційний лист вер’єрського священика Шелана.

У семінарії панувала обстановка тотального слідкування, виказу та показного благочестя. Талановитих семінаристів було небагато, більшість була неуки, від яких герой тримався осторонь. Він хотів домогтись успіху в навчанні, але йому дали зрозуміти, що це вважалося гріхом гордощів. Хоч як він ретельно обдумував кожен свій хід, усе одно вважався вільнодумцем. Сорель був грішним у тому, що розмірковував, судив, а не підкорявся авторитетам. І він вирішив ретельно слідкувати за собою, щоб не допускати промахів. Який же це був пекельний труд – щохвилинно лицемірити!

Йому дали прізвисько, котре наводило жах, - Мартін Лютер. І все ж настав той час, коли Жюльєна було оцінено за чеснотами та отримав перше підвищення – його було призначено репетитором із Нового та Старого Заповіту.

Щодня молодика випробовували то семінаристи, то вихователі. На іспиті він відповідав блискуче. Йому поставили запитання про Горація, він відповідав упевнено, але тільки потім зрозумів підступ: цього автора в семінарії не поважали. Жюльєну виділили 198-е місце.

Ставлення до молодика змінилося після того, як він отримав у подарунок віж єпископа вісім томів творів Тацита. Але з семінарії пішов абат Пірар, що дуже засмутило Сореля, але ця ж подія допомогла йому вирватися із семінарії.

Абат Пірар порекомендував Жюльєна маркізу де Ла-Молю як дуже кмітливого молодика, і він отримав запрошення переїхати до Парижа. Починалося нове життя, відкривалися нові блискучі перспективи…