Олександр Петрович Довженко був людиною багатогранного таланту: режисер, публіцист, громадський діяч. Однак передусім він був обдарованим самобутнім письменником. Краса й вічність народного життя – провідний мотив, яким пройняті всі його твори.

Завжди невидимий зв’язок був між Довженком і його рідним народом, землею. Людина не може відриватися від природи, її краса облагороджує людей. Герої повісті «Зачарована Десна» живуть одним життям із природою, у гармонії з її силами. Картини природи вимальовуються такими, як бачить їх хлопчик Сашко своїм дитячим сприйманням.

Допитливий малий жадібно вбирає перші життєві враження, з дитинства знаючи, що працьовита людина – це найпрекрасніше. Поруч із ним живуть люди працьовиті, мудрі, талановиті – його батько, мати, дід, односельці. Їхня велич найповніше розкривається в праці.

Героям творів Довженка праця завжди приносить радість. Згадаймо образ Самійла, краса якого в його таланті. Він «орудував косою, як добрий маляр пензлем, - легко і вправно». Односельці навіть забули його прізвище та звали його Самійло-косар.

Своє життєве кредо автор висловив у повісті в словах про «щастя бачити… зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах». Життя буде найбільш повним, якщо вміти досягати гармонії з природою, краси навколишнього світу, також людину не мають приголомшувати невдачі, бо в усьому початому завжди є щось добре. Людина кожну мить має робити якісь відкриття для себе, бачити в буденних речах щось незвичайне, прекрасне. І, якщо людина розвиває в собі такий зір, це справжнє щастя. Такий світогляд письменника не міг не відрбразитися на його творчості, а прикладом може служити повість «Зачарована Десна».

Цей твір – це спогади про дитинство, про життя селянської родини, це своє, рідне дослідження культури народу. Довженко по-новому осмислює красу людини, її духовну велич.

Образ Десни – це образ «ріки дитячих незабутніх літ і мрій» О. Довженка. Вона допомагає Сашкові розкривати, пізнавати світ і самого себе, робить уже дорослого Олександра Довженка добрішим, кращим, за що він дякує їй та звеличує.

Я віддаю глибоку шану людині, котра вчить жити, думати про велике й вічне, думати серцем, щиро любити свій народ і природу.