Захисники «віку минулого» в комедії О. Грибоєдова «Горе від розуму»
Насправді немає більш злободенної комедії й немає повнішої картини людських вдач, ніж це диво римованої мови – «Горе від розуму» О. Грибоєдова.
Чацькому протистоять його найкращі ідейні противники, наділені живою й по-справжньому руською мовою – тією самою, на захист якої так палко встає головний герой. У благозвуччі московської говірки Фамусова просто купаєшся («Ось отож-бо, всі ви гордії», «Смак, батеньку, відмінна манера» тощо), а яка безодня гумору в репліках Скалозуба («Так для підтримки шукає чоловіка», «Фельдфебеля у Вольтери дам»).
Стара Хльостова списана з відомої фрейліни Офросімової, яка не боялася ні Бога, ні правителя, вичитувала вінценосному бешкетнику так само, як і Чацькому.
Головному героєві протистоять зовсім не дурні люди, а княжні Тугоуховські не показник, бо занадто молоді. Ці люди поєднані спільною мораллю та інтересами. Проте, це не моноліт: роз’їхавшись, вони злословлять не тільки над навіженим Чацьким, а й одне над одним. Тим паче, цих «диваків» розвелася ціла юрба: двоюрідні брати, небожі завсідників московських дворянських салонів. Можна сказати, в комедії з бунтівником обійшлися ще по-людськи: дали можливість лишитися на волі, адже до психа які питання.
Отже, захисники «віку минулого» не якісь монстри, а цілком добропорядні люди, не позбавлені позитивних якостей. Вони стоять на сторожі свого життя, що вже склалося, де вони все знають і до всього давно звикли.
Наші пращури не заперечували проти в’язниць і божевілень для новітніх Чацьких, не суперечимо й ми нинішньому устрою речей. Нам у ньому зручно, а високі слова у своє виправдання ми завжди знайдемо – може, не такі благозвучні, як у комедії, але це, зрештою, неважливо…
