Кревний зв’язок людини з природою в поемі Б. Олійника «Крило»
Борис Олійник проповідує високі загальнолюдські цінності, зокрема він глибоко переконаний, що кожен має жити напруженим духовним життям, бути щирим і щедрим, розуміти красу, неповторність світу, кожної миті власного життя на землі.
У поемі «Крило» письменник використовує казковий сюжет: маленький хлопчик приносить додому й доглядає птаха з перебитим крилом, який стає йому добрим товаришем і братом, «олюднюється» зовні – має вишиту сорочку, кеди. Одужавши, журавлик щовесни вертається до свого рятівника, вчить його літати, розповідає про свої мандри, схвалює його шлюб.
Коли хлопчик рятує пораненого птаха, він і сам стає крилатим, тобто благородним, щасливим від гарного вчинку, через який розкривається його душа, і між хлопцем і птахом виникає взаємозалежність, щира прихильність, дружба, взаємопідтримка:
…А потім над селом вони злітали,
І зорі їм ховалися під крила,
І так обом їм хороше було!..
Людина живе в гармонії з природою, у ладу з власним сумлінням, і тому її земне буття сповнене злагоди й добра. Проте ця ідилія порушується: зажерливий і загребущий сусід, щоб приховати крадіжку, свідком якої мимохіть став довірливий птах, убив його ціпком. Із його смертю юнак утрачає здатність літати, раптово старіє, але ще жахливіше – духовне спустошення від утрати морального осердя, високих життєвих ідеалів.
Замість руки в юнака з’являється закривавлене «надламане крило», герой бере на себе смертельний біль крилатого побратима, згубленого звіром у людській подобі. Із загибеллю Журавлика рвуться гармонійні стосунки людини щ апмродою, гине душа, яка не вміє боронитися від зла.
Сусід-злочинець порушив нормальний плин життя, тому все живе відштовхує його. Кара злочинця – не в муках сумління, а у вічності страху за себе. Треба берегти «небо», каже Олійник, людина мусить жити високими ідеалами, і хоч немає кари за вбивство людської мрії, душі, - це найстрашніший злочин.
