Творчий доробок видатного українського поета Максима Тадейовича Рильського вражає вагою зробленого, довершеністю художньої форми, глибиною думки. Уже в його раніх поезіях відчувається любов до життя, рідної землі. Високим патріотизмом пройняті твори, написані в 1930-х роках, що ввійшли до збірок «Київ», «Літо», «Україні».

У вірші «Серпень з вереснем стискають» поет говорить, що рідний край дає йому натхнення, у душі народжує нові пісні, які він віддає Вітчизні, народу:

Все тобі, медова земле,

Все тобі, моя країно…

Але мирну працю людей перервала кривава війна. Грізні роки великого, жорстокого випробування для народу стали для поета новим, вищим етапом у творчості. Велика любов до Батьківщини, охопленої полум’ям війни; незмірна любов до свого народу; непримиренна ненависть до ворогів показана в збірках «За рідну землю», «Слово про рідну матір», «Велика година», «Неопалима купина», поемі «Жага».

Бачачи страждання України в минулому, наш народ іще гостріше відчув її горе в дні запеклої боротьби з фашистськими загарбниками та прагнув віддати всі сили для її визволення, для перемоги.

У післявоєнних творах виразніше окреслюється думка про єдність прекрасного й корисного, мистецтва й праці, внутрішнього світу людини та природи (збірки «Далекі небосхили», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь»).

Максим Тадейович шанував людей, залюблених у природу; тих, хто присвятив свою працю, своє життя вивченню її законів, розумному господарському використанню її скарбів – всіх, хто є справжнім господарем на землі.