Перш за все, що значить співчувати? Це означає розділяти чиїсь почуття, відчувати так само, як він. А це значить жити, як він – у тому сенсі, що в його житті, як і в багатьох людей, є проблеми з батьками, другою половинкою, друзями…
Як і Гамлет, ми живемо у світі, який «розхитався». Те, що ще вчора називалося правильним, сьогодні стає неправильним. Колишні герої називаються злочинцями, а колишні злочинці – героями. Тепер не всі навіть знають, що таке Батьківщина, тому так легко стало сказати «ця країна» та бігти з неї світ за очі. До того ж нікуди не зникли а може, ще й поглибилися проблеми батьків і дітей. У кого є розум, ті співчувають героєві Шекспіра, а інші тільки п’ють пиво, ковтають «колеса», загалом не дають собі засохнути.
Але головне, що ти завжди один. Компанія, звісно, є, але з Гораціо не виходить. Тепер одна з найпопулярніших фраз – «Це твої проблеми». Узагалі-то Розенкранців і Гільденстернів побільшало. Гамлету добре було: філософ, театр любить. А зараз як часто ми ходимо на якусь виставу в театр? Мабуть, не так, як хотілося б: по-перше, задорого, а, по-друге, і вистави тепер трапляються то з якимись зовсім не зрозумілими сюжетами, то з ненормативною лексикою.
А взагалі Гамлетові можна не лише співчувати, а й навіть трохи позаздрити. Не тому, що в нього тато – король, не тому, що навчався в найкращому університеті тодішньої Європи. Звісно, він дивився навкруги без особливої радости, але в принца була надія. Він міг сказати: «Ось є ж я, є Гораціо, є ще ті, хто на сцену не потрапив із причин абсолютно технічним, а значить, такі люди можливі, і якщо їх не переб’ють про всяк випадок, то їх ставатиме більше й більше, і вже не буде відчуття самоти, неприкаяности чи що». Ось так він міг сказати, а що можемо сказати нині ми?
